Головна Головна -> Твори -> “екологiчне сумлiння” нашоï землi

“екологiчне сумлiння” нашоï землi




(“Лiсова пiсня” Л. Украïнки i сучаснi проблеми)
Часи змiнюються, i ми змiнюємося разом з ними. Приходять i вiдходять поколiння,
приносять нащадкам новi iдеï, якi загалом творять суспiльний прогрес. Причому
тi надбання нагромаджуються за геометричною прогресiєю, цiнностi змiнюються, як
вiзерунки в дитячому калейдоскопi. За останнi столiття людина навчилася брати вiд
природи стiльки, що давно вже неспроможна пiдтримувати власну гармонiю, в якiй
полягає ïï сила й унiкальнiсть. Лозунги типу “Пiсля нас

Ї хоч потоп” у котре далися взнаки, i
Ї страхiтливо виструнчилась траурна квiтка Чорнобиля. Тисячi квадратних кiлометрiв
чарiвноï полiськоï землi зазнали згубного впливу радiацiï. Уж та
Прип’ять кишать гiгантськими коропами та окунями, а чорнобильськими бiлими грибами
восени 1986 року можна було нагодувати пiв Украïни. Складається враження, що
природа просто-таки знущається з наших горе-селекторiв.
Саме в тих полiських лiсах жила Мавка з “Лiсовоï пiснi” Лесi Украïнки.
Вона
Ї
Ї дочка незайманоï природи, але саме ïй судилося зустрiтися з людьми й
ïхнiми звичаями. I от Чорнобиль народив нову Мавку
Ї дитя природи й неприборканого атома. Вона чудово пам’ятає, хто занапастив
ïï матiр
Ї природу Полiсся й тепер перетворилася на зомбi, що блукає неприродно
буйнозеленими лiсами й чигає на кожну людину, що наважиться хоч на тиждень
залишитися у тридцятикiлометровiй зонi.
Їï душа кругом
Ї у такому ж тугому, як i ранiше, боровику, у тих же уважних очицях суницi, у тому
ж квiтуваннi конвалiй та окропленiй сонцем галявинi. З прихованою посмiшкою
спостерiгає вона за полохливими електричками, що квапляться до Прип’ятi з новою
змiною енергетикiв, i тут же, ледь забравши iнших, повертаються до так званоï
безпечноï зони. Тепер вона
Ї володарка цього шматка землi, де ще сотнi рокiв розкладатиметься стронцiй i
природа зазнаватиме наступних мутацiй. I невiдомо, скiльки ïй
панувати.






Схожі твори: