Головна Головна -> Твори -> Музика в життi й творчостi Лесi Украïнки

Музика в життi й творчостi Лесi Украïнки




…фортеп’ян повiрним всiх розмов,
Всiх своïх дум i снiв вона вчинила.
(I. Франко)
Кожний вид мистецтва прекрасний по-своєму, а ось поєднання ïх здатне глибоко
вражати нашу душу, викликати бурю емоцiй. Лiтература i музика завжди йшли поруч.
Це двi галузi культурного життя народу, мiж якими iснує особливо тiсний
взаємозв’язок. Пiдтвердження тому
Ї наша пiсня, слава про яку лине по всьому свiту.
Однiєю з характерних рис украïнського народу є музикальнiсть. Багато видатних
представникiв нашоï лiтератури були надiленi неабиякими музичними
здiбностями, любили пiсню, складали музичнi твори, спiвали, грали на музичних
iнструментах.
Особливе мiсце посiдала музика в життi Лесi Украïнки. Їï зв’язки з
музичним мистецтвом були постiйними й рiзноманiтними.
Ось передi мною репродукцiя картини В. Забашти “Лисенко слухає гру Лесi на
фортепiано”. Тендiтна дiвчина в красивiй вишиванцi натхненно схилилася над
iнструментом, а ïï нiжнi руки легко лiтають над клавiшами. Бiля
фортепiано в задумi стоïть сивий майстер
Ї Микола Лисенко. На його обличчi
Ї вираз захоплення. Леся грає. Незабаром тяжка хвороба вiдбере в неï цю
радiсть спiлкування з “давнiм добрим другом”
Ї так вона називала фортепiано. Елегiйно звучать рядки ïï поезiï,
присвяченi прощанню з ним:
Мiй давнiй друже! Мушу я з тобою
Розстатися надовго… Жаль менi!
З тобою звикла я дiлитися журбою,
Вповiдувать думки веселi i сумнi.
Вiдтодi через усе лiтературне життя Лесi поезiя й музика пройдуть плiч-о-плiч,
увиразнюючи одна одну, надаючи неперевершеноï художньоï сили
ïï творам.
Музика завжди викликала в душi Лесi цiлу гаму почуттiв. Вона чула мелодiï
скрiзь: у леготi весняноï ночi, у шумi морських хвиль, у шелестiннi трав, у
буяннi лiсовоï стихiï…
Ще маленькою Леся, зачарована картиною нiчного неба, якось сказала: “Хмарки пливли
i пливли крiзь мiсяць одна за одною пiцикато”, а iншим разом порiвняла: “У садку
стояла така спiвоча тишина, нiби грали пiанiсимо в найнiжнiшому адажiо”.

Леся володiла технiкою гри настiльки, що могла вiльно читати з аркуша доволi
складнi твори класичного репертуару, виконувати в колi близьких друзiв окремi
сонати Бетховена, ноктюрни i вальси Шопена, п’єси Шумана, Шуберта, твори Лисенка,
Завадського…
Музика давала поетесi творче лiтературне натхнення, пiд ïï впливом
яскрава фантазiя вимальовувала дивовижнi сюжети та образи:
Коли я смуток свiй на струни клала,
З’являлась цiла зграя красних мрiй,
Веселкою моя надiя грала,
Далеко линув думок легкий рiй.
Пiсня, музика, мелодiя
Ї цi образи в поезiях Лесi Украïнки часто набувають символiчного значення,
втiлюючи в собi високе прагнення авторки до краси, духовностi, оптимiзму:

На шлях я вийшла ранньою весною
I тихий спiв несмiлий заспiвала…
Бажаю так скiнчити я свiй шлях,
Як починала: з спiвом на устах!
Дочка Прометея вiрила, що пiсля ïï смертi “на свiтi запалає покинутий
вогонь” ïï пiсень; вона прагнула “серед лиха спiвати пiснi”; вона
торкала “сiм струн… струна по струнi” i щиро бажала:
Нехай моï струни лунають,
Нехай моï спiви лiтають
По рiднiй коханiй моïй сторонi.
Героï ïï творiв кохаються в музицi: пробуджена грою на сопiлцi,
розкриває перед нами красу своєï душi лiсова русалка Мавка; акомпануючи собi
на мандолiнi, “примовляє пiснi чудовi” поет iз “Давньоï казки”; спiває
колискову ненька своєму немовлятi…
У циклi вiршiв “Мелодiï” Леся написала:
Хотiла б я пiснею стати
У ïдою хвилину ясну,
Щоб вiльно по свiтi лiтати,
Щоб вiтер розносив луну.
Так i сталося. Поетичне слово безсмертноï Лесi лунає по свiту стоголосою
пiснею, бо саме музика була невiд’ємною частиною ïï духовного
життя.






Схожі твори: