Головна Головна -> Твори -> Нi! Я жива, я вiчно буду жити… (Леся Украïнка)

Нi! Я жива, я вiчно буду жити… (Леся Украïнка)




Доля справжнього поета нелегка i терниста. Улюбленi Лесини спiвцi мали чарiвнi
голоси, але ïхнє особисте життя
Ї то драми. Шiллер, Байрон, Шевченко, Мiцкевич, Лєрмонтов… Жоден режисер не
поставить такоï драми, якою було ïхнє життя. Звiдки ж вона, слабка,
хвора, обдiлена долею жiнка, черпала своï сили? Як гартувався ïï
характер? Усi своï надiï вона покладала на мiць свого слова. Така вже
була ïï доля: мусила гукати до людей, “прорицати, аки одержима” в той
час, коли од туги хотiлося в землю увiйти i замовкнути навiки. Iз свого життя
вона створила поезiю, драму, пiсню. Вона належала до таких людей, “що коли бачать
перед очима маленьку хмарку, то ïм здасться, що сонце погасло, а коли
пiймають промiнь, то думають, що сонце прийшло жити до ïх у саму душу…” Так
писала Леся до А. Кримського. Життя ламало навколо неï все, але не характер,
який сформувався дуже рано i не змiнювався нiколи.
Попри всi болi, жалi, трагедiï, Леся любила життя. ïï зачаровували
небо i море, дивували тисячолiтнi пiрамiди i старовиннi замки, захоплювала велична
i грандiозна картина свiту, але думка поетеси завжди б’ється над питанням, де
шукати щастя, волю i надiю. I народжується мудре слово:
Нi, думко! Даремно в свiтовiм просторi
Притулку шукати,
В безодню дарма поринати.
Любов i надiя не в зорях, не в морi,
Ї
Мiж людьми поради питати!
Поетеса пильно придивляється до життя, до людських стосункiв i проймається
любов’ю до простих людей i ненавистю до гнобителiв. Вона вбачає свiй обов’язок у
тому, щоб “сiять квiтки на морозi”, поливати ïх гiркими словами доти, доки
не розтане лiд гнiту i зла i не зiйдуть квiти добра та щастя. Заради Вiтчизни,
людей вона готова пiднiмати важкий камiнь “на гору круту крем’яную” з веселою
пiснею на устах, шукати “зiрку провiдну, ясну владарку темних ночей”. Леся мрiє
своïм словом збудити народ до боротьби за правду i волю, знаючи, що у цiй
боротьбi може загинути багато борцiв, серед них i вона:
Нi, гук страшний я видобути мушу!
Хай я загину, та хай сяє мило
Над людьми сонцем правда i надiя!
Поетеса своïми творами кидає рiшучий виклик силам темряви, затверджує волю до
боротьби i перемоги.
I не вмре та слава, не поляже,
В пiснi, словi буде вiчно жити
I про себе свiтовi розкаже.
Такими словами закiнчує Леся Украïнка поему “Роберт Брюс, король
шотландський”. Цi ж слова можна вiднести i до ïï життя та творчостi.
Вона дiйсно залишається жити вiчно у своïх пiснях i в пам’ятi вдячних
нащадкiв.






Схожі твори: