Головна Головна -> Твори -> Доля Оксани – головноï героïнi драми Лесi Украïнки “Бояриня”

Доля Оксани – головноï героïнi драми Лесi Украïнки “Бояриня”




I. Iсторична основа драматичноï поеми “Бояриня”. (Леся Украïнка у поемi
“Бояриня” показала драматичнi подiï XVII столiття, коли Украïна
переживала складний iсторичний перiод, який пiзнiше було названо Руïною.
Пiсля приєднання до Московiï Лiвобережна Украïна переживала посилення
колонiального закабалення, украïнцi не хилили голови. Гетьман Дорошенко
очолив боротьбу за визволення Украïни з-пiд гнiту, але й серед украïнцiв
знаходились люди, якi були готовi коритися, хилити голову перед сильним сусiдом.)

II. Життєва трагедiя Оксани
Ї доньки козацького старшини Олекси Перебiйного.
1. Замiжжя Оксани. (Оксана покохала московського боярина Степана, який здавався
ïй щирою, доброю, лагiдною людиною. Батько Степана
Ї козацький старшина, але присягнув московському царевi i переïхав до
столицi. Туди ж пiсля весiлля виïхало i молоде подружжя.)
2. Моральнi страждання молодоï украïнки Оксани на чужинi. (Оксана
вiрила, що на чужинi коханий чоловiк буде оберiгати ïï i захищатиме
iнтереси Украïни. Але молода жiнка була прикро вражена поведiнкою Степана,
його рабською покорою царським прислужникам. ïï спантеличило прохання
чоловiка цiлуватися iз запрошеними в дiм боярами, розгнiвила вимога не приймати
листiв вiд “братчицi”
Ї товаришки з Украïни, не “озиватись” до брата Iвана. Та найбiльше
ïï вразило те, що Степан вiдмовився допомагати Украïнi. Вiд усього
цього Оксана почуває себе нещасною. ïй здається, що ïï руки
заплямованi iржею:
От, здається, руки чистi, проте все мариться, що ïх покрила не кров, а так…
немов якась iржа… як на старих шаблях буває, знаєш?)
3. Невiдома хвороба Оксани. (Оксана жила в достатку, поруч iз коханим чоловiком,
але була вiдiрвана вiд рiдноï землi i вiдчувала себе дуже хворою. Ця невiдома
хвороба
Ї ностальгiя. Туга за Батькiвщиною зробила молоду жiнку слабкою, вона ледве
зводить дух, найменше зусилля виснажує ïï.)
III. Вина Оксани i Степана та кара за цю провину. (Молоде подружжя душила
“змора”. Вони не змогли протистояти життєвим обставинам, розiрвати пруття
золотоï клiтки. “…Не ростуть квiтки в темницi”,
Ї говорив Степан, з тривогою вдивляючись у помарнiле обличчя Оксани. Доля покарала
ïх обох: Оксана змирилася зi смертю, а Степан довiку каратиметься,
мучитиметься за втраченою дружиною.)






Схожі твори: