Головна Головна -> Твори -> Вiдбиття громадянськоï позицiï Лесi Украïнки в образi Оксани (за драматичною поемою “Бояриня”)

Вiдбиття громадянськоï позицiï Лесi Украïнки в образi Оксани (за драматичною поемою “Бояриня”)




Твори Лесi Украïнки знайомлять читачiв iз цiлою низкою яскравих образiв
жiнок, сильних, непересiчних, сповнених лiризму i натхнення. Менi здається, що у
кожний такий образ письменниця вклала часточку себе самоï, свого характеру,
вдачi, своïх мрiй i поривань, свого болю й нездiйсненних сподiвань. Тому i
постає лiрична героïня ïï поезiй жiнкою гордою, з почуттям
власноï гiдностi; вона невтомна у працi й боротьбi. Їï патрiотизм –
щирий, глибокий, що грунтується на оптимiзмi, хоч нерiдко ïй доводиться “без
надiï – таки сподiватись” i “крiзь сльози смiятись”. У цьому – вся Леся
Украïнка…
Я думаю, не можна визначити, який жiночий образ Лесиноï поезiï
найяскравiший i найсильнiший. Кожен, хто заглибиться у ïï твори, знайде
для себе саме ту єдину героïню, яка буде вiдповiдати його уподобанням.
Мiрiам, Кассандра, Тiрца, Мавка – всi вони неповторнi, з тонкою органiзацiєю душi,
з жертовнiстю в любовi, мудрiстю, жiночою нiжнiстю, з потягом до прекрасного в
життi, природi i стосунках.
Мене ж вразив образ Оксани з драматичноï поеми “Бояриня”, яку письменниця
створила 1910 року за три днi. Дев’яносто рокiв минуло вiдтодi, але, коли сьогоднi
я читала цю поему, то якось пiдсвiдомо вiдчувала, що “Бояриня” з ïï
iсторичними подiями часiв Руïни – твiр для сьогодення, для мого сучасника.
Його актуальнiсть – безсумнiвна, бо наш час розбудови i вiдродження
суверенноï Украïни вимагає, на мiй погляд, саме таких образiв. Я навiть
вважаю, що Леся Украïнка асоцiювала образ Оксани з образом самоï
Украïни, такоï ж прекрасноï, з високим почуттям гiдностi, але
приниженоï конфлiктами i зрадами.
Оксана – дочка козацького старшини Олекси Перебiйного уособлює традицiйну постать
жiнки в Украïнi, яка завжди була значною суспiльною силою, а не лише матiр’ю,
дружиною, господинею дому. Тому i героïню “Бояринi” Леся Украïнка
змалювала багатою, сильною характером, освiченою молодою особою, що здатна сама
захистити себе. (Знову напрошується паралель iз сутнiстю характеру самоï
Украïни):
Не думай, нiби я пуста панянка,
що тiльки має на умi забави
та залицяння.
Як же важко бачити страждання цiєï чистоï, гордоï дiвчини вiд тих
випробувань, що послала ïй доля! Приниження рiдноï землi московськими
сановниками, болiсне поступове розчарування у коханому, туга за рiдним краєм,
постiйне вiдстоювання власноï гiдностi – все це знесилює, пiдточує дiвчину.
Їï ранить компромiс Степана з власною совiстю, попирання ним самим своєï
честi i честi Украïни. Я переконана, що саме плюндрування iменi i честi
ïï рiдноï краïни призвело до найвищого стану депресiï
Оксани. I, як вибух, – прозрiння, коли вже остаточно гине кохання: Оксана побачила
перед собою боягузливу душу Степана i заговорила з ним рiзко i вiдверто. Їï
нервовий зрив пiдтверджується драматичним епiзодом, коли дiвчина починає дуже
голосно спiвати, по-сiльському. “Бояриня гуляє!” – в цих словах мiститься сила
ïï душевноï травми, яка i спричинила смертельну хворобу
молодоï, квiтучоï жiнки.
Оксана помирає з Украïною в серцi: “Добранiч, сонечко! Iдеш на захiд… Ти
бачиш Украïну – привiтай!” Що ж стало найiмовiрнiшою причиною ïï
смертi? Я впевнена, що вона була не в особистiй драмi – духовному розривi з
коханим. Менi здається, Оксана, дбаючи про свою нацiю, страждала вiд усвiдомлення
власного безсилля, а вiд цього – власноï непотрiбностi Украïнi. А це для
неï, на мою думку, гiрше, нiж приниження i невiльницьке становище. Такою я
бачу Оксану, i такою розкрилась менi Леся Украïнка, що своєю “Бояринею”
примушує замислитися над власним ставленням до батькiвщини.






Схожі твори: