Головна Головна -> Твори -> Протистояння двох свiтiв i морально-етичних позицiй у драматичнiй поемi Лесi Украïнки “Бояриня”

Протистояння двох свiтiв i морально-етичних позицiй у драматичнiй поемi Лесi Украïнки “Бояриня”




Поема “Бояриня” не була у творчостi Лесi Украïнки явищем випадковим. Задум i
сюжет твору з трагiчним фiналом вiдповiдав “трагiчно му свiтоглядовi” самоï
поетеси. Їï не стiльки цiкавила полiтична iсторiя, скiльки iсторiя культурна,
хоч сам твiр присвячено драматичним подiям нацiональноï iсторiï – добi
Руïни з усiма ïï конфлiктами й суперечностями. Це була
найтрагiчнiша, на мiй погляд, сторiнка в iсторiï Украïни, адже пiсля
смертi Богдана Хмельницького нашу краïну, яку було подiлено на двi сфери
впливу (польську i росiйську), спустошували виснажливi вiйни, внутрiшнi суперечки
за гетьманську булаву, намагання московських царiв позбавити украïнцiв його
мислячоï елiти.
Саме ця нацiональна зрада освiчених верств “заради лакомства нещасного” мучила
Лесю Украïнку i надихнула ïï на створення “Бояринi”, яку вона
написала за три днi 1910 року. Треба зазначити, що мотив нацiональноï
зради-пасивностi звучав i в творчостi Т. Шевченка (“I мертвим, i живим…”), i в
П.  Кулiша, i в М. Костомарова, i в поезiï I. Франка:
Чого у нас вiдступникiв так много
I чом для них вiдступство не страшне?
Змальовуючи iсторичну ситуацiю доби Руïни, Леся Украïнка не вдається до
зображення подiй, а показує, як епоха з ïï проблемами вiдбивається в
долях дочки козацького старшини Оксани та ïï чоловiка, боярина Степана,
що служив у Москвi. На мою думку, саме протистояння ïхнiх позицiй, поглядiв,
думок i є основою твору. По-рiзному розумiють iдею батькiвщини, патрiотизму i
нацiональноï честi Оксана i Степан, яких поєднало кохання. Двi люблячi душi,
але яка прiрва мiж ними! Коли я читав поему, в моєму серцi розпач весь час
змiнювався спiвчуттям до них, бентежило передчуття неминучого лиха. Бо для обох
героïв Украïна – це “веселий свiт” з дiвочим спiвом, де в шанобi
батько-мати, добре слово, жiноча й подружня вiрнiсть. Московщина ж – “неволя
бусурманська”, “темниця”. Та якщо Оксана вiдкрито заявляє:
…Хiба я тут не як татарка
сиджу в неволi? Ти хiба не ходиш
пiд ноги слатися своєму пану,
мов хановi? Скрiзь палi, канчуки…
Холопiв продають… Чим не татари?
то надмiрна обережнiсть Степана переросла в його боягузство й бездiяльнiсть. Вiн
поводив себе по-лакейськи, боявся розгнiвати хазяïна, вiд якого залежило його
благополуччя. Тому й танцював “Стьопка-холоп” тропака перед царем i в прямому, i в
переносному значеннi.
Як же влучно на прикладi протистояння моральних позицiй двох люблячих сердець
показала поетеса протистояння двох свiтiв – Украïни i Росiï часiв
Руïни! Леся Украïнка навiть поглиблює показ цього проти-стояння,
змальовуючи звичаï та обряди Украïни й Росiï (ставлення до жiнки,
честi дружини, етикет пригощання гостя), рiзницю у художнiх смаках (Оксана не
приймає росiйського жiночого вбрання). Надiрвана всiма цими великими i малими
деталями протистояння, Оксана вигукує: “Я гину, в’яну, жити так не можу!”
Тiєï митi менi здалося, що я чую голос моєï Украïни, яка
намагається докричатися i до великодер жавноï влади, i до своïх
дiтей-украïнцiв, щоб вiдродити в них нацiональну пам’ять, i змусити всiх
зрозумiти, що нацiя з волелюбними традицiями, героïчною iсторiєю i високими
морально-етичними нормами заслуговує не на приниження своєï гiдностi, а на
пошанування своєï самобутностi i права на державний суверенiтет.






Схожі твори: