Головна Головна -> Твори -> Вiдчуття внутрiшнiх переживань Лесi Украïнки у пейзажнiй та iнтимнiй лiрицi

Вiдчуття внутрiшнiх переживань Лесi Украïнки у пейзажнiй та iнтимнiй лiрицi




В iсторiю украïнськоï i свiтовоï лiтератури Леся Украïнка
увiйшла як неперевершений митець, перу якого належать яскравi поезiï
переважно громадянського, патрiотичного звучання. Проте ïï творча
спадщина багата справжнiми шедеврами iнтимноï та пейзажноï лiрики.
Позбавлена можливостi грати на фортепiано i стати композитором через тяжку
хворобу, вона передала всю музикальнiсть своєï натури слову. Ось чому
ïï вiршi сповненi музикальноï краси i спiвучостi. У них звучать
мотиви молодостi й кохання, щироï дружби i палкоï любовi до рiдноï
землi, захоплення природою i милування украïнськими краєвидами.

Справжнiм майстром пейзажного малюнка поетеса проявила себе уже в ранньому, але
мистецьки довершеному циклi “Подорож до моря” (1888). У цих вiршах все вiдбиває
внутрiшнi переживання Лесi Украïнки: опис весни чи осенi, бурхливого чи
спокiйно-лагiдного моря, величних мальовничих гiр чи зоряного неба, картини
розгнiваноï стихiï… Коли читаєш цю поезiю, вiдчуваєш найтонкiшi порухи
душi письменницi, ïï болi i радощi, тугу i надiï:

За кожним тим сплеском яскравим
Серце кидалось, розпачем билось,
Замирало в тяжкiй боротьбi.
Вiдкiля ж цей сум i розпач?
Письменниця вiдкрито змальовує на тлi чарiвних замальовок природи картини
тогочасноï дiйсностi: горе i недолю Волинi, Подiлля, злиденне i рабське життя
своïх спiввiтчизникiв. I це зрозумiло: у великих майстрiв виключно
пейзажноï лiрики не буває; у нiй обов’язково присутня людина, ïï
доля, ïï настрiй i почуття. Глибоким смутком, драматизмом i красою
сповнена iнтимна лiрика Лесi Украïнки. Цi поезiï схвилювали мене своєю
щирiстю, нiжнiстю, зворушливою чистотою. Складається враження, що поетеса довiряє
тобi свою бентежну душу, розраховуючи на розумiння й спiвчуття:
Нiчка тиха i темна була,
Я стояла, мiй друже, з тобою;
Я дивилась на тебе з журбою,
Нiчка тиха i темна була…
На мою думку, важко видiлити суто iнтимну лiрику Лесi Украïнки серед iнших
численних ïï поезiй, бо кожний лiричний вiрш мiстить у собi риси
громадського звучання, якi тiльки виразнiше розкривають душевний свiт i стан
поетеси. Так вiрш “Contra spem spero!” належить до “лiрики чуття” i є художнiм
вираженням “крику душi”, прагненням молодоï жiнки жити повноцiнним життям,
тодi як умови (суспiльнi й особистi) постали нездоланими перешкодами до цього. Та
оптимiз мом, утвердженням життя як дiяння звучить кредо незломленоï важкими
обставинами людини:
Так! Я буду крiзь сльози смiятись,
Серед лиха спiвати пiснi,
Без надiï таки сподiватись,
Буду жити! Геть думи сумнi!
Сила духу Лесi Украïнки вражає кожну щиру людську душу, робить ïï
сильнiшою. Бо, маючи за приклад ïï життєлюбнiсть, непохитнiсть,
оптимiзм, соромно скорятися власним негараздам, вiдступаючи у важких ситуацiях,
коли перед тобою велика й чиста мета. Емоцiйне, потужне слово поетеси не старiє,
воно долає час i нинi проникає в душi.






Схожі твори: