Головна Головна -> Твори -> Сенс назви новели Г. Тютюнника “Три зозулi з поклоном”

Сенс назви новели Г. Тютюнника “Три зозулi з поклоном”




Багато творiв написано про велике людське почуття
Ї кохання. Не є винятком i творчiсть Григора Тютюнника.
Раннє оповiдання “Зав’язь” є зворушливою лiричною сповiддю про перше кохання, про
незабутню ранню весну, коли у гiллi “зав’язуються дрiбнi, мов роса, прозеленкуватi
крапельки”
Ї зав’язь. Цю зав’язь потрiбно берегти, захищати вiд весняних холодiв.

Зав’яззю є перше кохання юних Миколки i Сонi, сором’язливих i чистих, прекрасних у
своïй наïвностi й щиростi. Символiчно, що юнак, нiби боячись втратити
найдорогоцiннiший скарб любовi, обкурює свiй i Сонин садок, рятуючи при цьому i
зав’язь ïхнього почуття. Саме в час цвiтiння саду i появи зав’язi

Ї майбутнього плоду народжується перше юнацьке почуття. I нехай на днi глибокого
провалля ще лежить снiг, нехай насмiхається дiд,
Ї у юнака зривається голос, коли вiн дивиться у дiвочi очi, паморочиться голова,
а серце починає калатати, як дСимволiчним втiленням добра, людяностi, мудростi постають героï новели
Григора Тютюнника “Три зозулi з поклоном”.
Цей трагiчний, щемливо лiричний твiр має присвяту: “Любовi Всевишнiй
присвячується”. Епiтет “Всевишнiй”, який в украïнськiй мовi вживається лише у
сполученнi зi словом Бог, пiдкреслює велич найбiльшого людського почуття

Ї кохання.
Золотоволоса Марфа сильно, пристрасно, жагуче любила Михайла, серцем вгадувала
день, коли приходив лист вiд нього. Випросивши листа, “пригортає його до грудей,
цiлує в зворотну адресу…”. От тiльки листи були адресованi Софiï. В одному
з листiв Михайло просив дружину: “Соню, сходи до неï i скажи, що я послав
ïй, як спiвав на ярмарках зiнькiвських бандуристочка слiпенький, послав три
зозулi з поклоном…”
Михайло, як i бiльшiсть украïнцiв, вiрив не лише у приворотне зiлля й
приворотнi замовляння, а й у вiдворотнi зiлля та замовляння. Щоб позбавити мук
палко закохану людину, якiй не могли вiдповiсти взаємнiстю, передавали своєрiдне
привiтання: “Три зозулi з поклоном”. Таке привiтання означало: забудь, покинь,
залиш мене, вiдпусти. Вiдомо, зозуля гнiзда не мостить, тож людина повинна була
зрозумiти, що ïï кохання приречене, не матиме у вiдповiдь такого ж
почуття.
Михайло хоче хоча б у снi побачити дружину i малого сина, тому i просить Софiю
сходити до Марфи. Хай не ходить бiля нього ïï нещасна душа: “Може, вона
покличе свою душу назад i тодi до мене прийде забуття хоч на хвильку”,

Ї сподiвається Михайло, краючись серцем у далекому Сибiру.
Новела “Три зозулi з поклоном”
Ї згадка про батька, якого як ворога народу було заарештовано 1937 року.
Заарештовано i героя новели Михайла. I Марфа, яка кохала чужого чоловiка, i Софiя,
яка чекала на повернення чоловiка iз заслання, i Михайло, який бажав повернутися
до родини, думаю, сподiвалися на щастя i кохання марно. До всiх них линули зозулi
з поклонами.би, це щось подiбне до тренування. Дiд готує хлопця
до життя, а водночас i згадує свою молодiсть. Те, що в нього слово колоритне,
пiдтверджує характеристика, яку дiд дає онуковiй коханiй.

Ї …то дiвка з тiєï куряви, що чорти на дорогах крутять.
Ї Просто в неï мiцний характер,
Ї кажу спокiйно, аби випорснути з дому”.
Оповiдання “Зав’язь” вразило мене вiдчуттям автора i умiнням передати найтоншi
порухи людськоï душi. Вдалим є i те, що розповiдь ведеться вiд першоï
особи, що допомагає краще розкрити внутрiшнiй свiт героïв, передати ïхнi
настроï, переживання i радостi. Символiчна i назва твору: зав’язь першого
юнацького почуття, яке народжується у благословенний час цвiтiння саду i появи
зав’язi
Ї майбутнього плоду. Хочеться вiрити, що у Миколи i Сонi попереду довге i щасливе
життя, що у ïхнiх серцях надовго оселилося велике людське кохання, яке
зiгрiватиме душi, допомагатиме i пiдтримуватиме ïх на нелегкiй життєвiй
дорозi.






Схожі твори: