Головна Головна -> Твори -> Загальна характеристика стилю Григора Тютюнника

Загальна характеристика стилю Григора Тютюнника




Тепло i достовiрнiсть
Ї ось моï лiтературнi критерiï.
Григiр Тютюнник
“Не святи горшки лiплять
Ї майстри. А майстрами стають люди. Я
Їлюдина. Я буду майстром!”
Ї читаємо у щоденнику письменника-новелiста Григора Тютюнника. Така самооцiнка i
вимогливiсть до себе заслуговують на повагу. I вiн дiйсно став майстром художнього
слова, точного, лаконiчного, яскравого, теплого, талановитого.
Безперечно, Тютюнник творив своєрiдно. Саме творив, а не писав. Кожну новелу вiн
спершу виношував, як мати дитя пiд серцем. Не раз вiн говорив своïм друзям:
“Менi здається, що спочатку йде робота душi. Часом напружена, iнколи прихована.
Але постiйна робота душi. I колись настає мить, що вигострилась думка до краю,
бiль серця такий, що воно обкипає кров’ю, а напруга така, нiби кожен нерв

Ї напнута струна на скрипцi, ледь-ледь торкни i
Ї вiн застогне словом. Цей процес схожий, як ото лiнза збирає сонячнi променi в
один пучок. Так i тут: думка, серце i нерви повиннi сконцентруватися в словi”.
Знаходив таке слово, яке iншим не замiниш. Довгий шлях пошуку потрiбного слова не
зупиняв його, бо знав, що “у художнього слова одна-єдина функцiя. Ця функцiя
зветься необхiднiстю”. Його слова то нiжнiстю, то любов’ю, то ненавистю, то
ганебнiстю влучали прямо в серце. Дивовижно правдиво змальовував життєвi
ситуацiï, умiв повно, об’ємно розкрити внутрiшнiй свiт героя, бо вважав, що
“письменник повинен не просто стежити за вчинками героïв, а думати над ними”.

Улюблений жанр Григора Тютюнника
Ї новела. Письменник вважав, що новела стоïть до поезiï найближче. Цей
жанр вимагав вiд нього самодисциплiни i великоï концентрацiï думки.
“Створити художнiй твiр
Ї значить у чомусь вичерпати самого себе”,
Ї говорив вiн.
Тютюнник у новелах зажди працював над почуттями, що жили навколо нього i в ньому.
Головний принцип його творчостi сконцентрований у таких словах: “мила моя людино,
нiколи я не скажу про тебе чорного слова!” I це було правдою. Вiн умiв дивитися i
на зло “з висот розуму”, сприймав його душею.
Особливiстю творчого стилю Г. Тютюнника є використання художньоï деталi в
розкриттi характеру. “Класичний аналiз психiки в наш час не пройде. Потрiбна
деталь”. Яскравим прикладом може служити новела “Зав’язь”. Ось закоханi в
проваллi. Як умiє автор правдиво передати психологiчний стан героïв!
Всього-на-всього очi, а скiльки в цiй деталi почуття, життєвоï правди. “У
небо знову сягнула заграва, i в проваллi повиднiшало настiльки, що менi стає добре
видно Сони-нi очi. Вони якiсь дивнi: наче й зляканi трохи, а смiються… На якусь
мить я бачу ïï сухi вимогливi очi”…
Цiкавi твори Г. Тютюнника ще однiєю особливiстю
Ї в них майже немає вiдступiв. Читач вiдразу поринає в яскравi життєвi картини,
чує гострi дiалоги, в яких чiтко вимальовуються характери героïв, простих
трудiвникiв села. Тютюнник нiколи не повчає. Вiн вiрить i любить свого читача, а
тому надає йому право самому оцiнити героïв.
Умiв новелiст у своïх творах показати високi почуття (“Зав’язь”, “Три зозулi
з поклоном”) чи такi ганебнi явища, як бездуховнiсть, мiщанство, споживацтво (“Син
приïхав”). Письменник говорив не тiльки про недолiк у соцiальному ладi, а й у
нацiональному украïнському характерi. I говорив про це смiливо, вiдверто. Вiн
писав, незважаючи на офiцiйну критику, яка звинувачувала його в “очорненнi
свiтлоï, радiсноï дiйсностi”. Кричали його оповiдання гiркою правдою
життя, i нiщо не могло його зупинити. Г. Тютюнник залишався правдивим,
безкомпромiсним, смiливим. I тiльки смерть зупинила його…






Схожі твори: