Головна Головна -> Твори -> Уроки доброти, чуйностi, турботи про рiдних у повiстi Гр. Тютюнника “Климко”

Уроки доброти, чуйностi, турботи про рiдних у повiстi Гр. Тютюнника “Климко”




Повiсть Гр. Тютюнника “Климко” переносить нас у тяжкi часи фашистськоï
окупацiï Украïни, вiдкриваючи дещо призабуту сторiнку нашоï
iсторiï. Климко, головний герой твору, йде за багато кiлометрiв про сiль, щоб
потiм продати ïï та врятувати вiд голоду улюблену вчительку з
донькою-немовлям i себе з другом.
Вiн iде дорогами вiйни, сповненими небезпек, перемагаючи в собi страх, перемагаючи
iнколи фiзичне безсилля та хворобу. За вiком вiн був нашим однолiтком, тому так
боляче вiдчуваєш серцем усi його страждання, вражаєшся його витримцi i недитячiй
мудростi. А ще, здається, неначе примiряєш на себе ту важку подорож Климка i
вчишся милосердю.
Це милосердя беззахисних дiтей вiйни стало головною темою повiстi. Автор
розповiдає про зустрiч на базарi Климка та Зульфата зi своєю вчителькою, яка з
малою дитиною опинилася в безвиходi. З цього часу у друзiв з’явилося благородне
бажання допомогти ïй, i вони беруть на своï слабкi плечi усi турботи про
Наталю Михайлiвну з Олею, стають ïх опорою. Саме опiкуючись ïх життям у
першу чергу, вирушає юний герой новели Климко у далеку дорогу.
На нiй Климко з шевцем рятує пiд час облоги на базарi незнайому дiвчину вiд
Нiмеччини, хоч мiг поплатитися за це життям. I ми розумiємо, що справжнi люди
залишаються людьми навiть в екстремальних ситуацiях, виявляючи спiвчуття й
милосердя до iнших.
Пiзнiше ми бачимо Климка пiд час перебування у тiтки Марини, яка виходжувала його
в гарячцi i хотiла навiть залишити в себе
Ї
Ї всиновити. Але хлопчик, хоч йому i подобалося у доброï жiнки, не погодився,
бо вiдчував вiдповiдальнiсть за життя дорогих йому людей. Менi здається, що у
цьому епiзодi дуже виразно показується доброта i самовiдданiсть людськоï душi
моïх спiввiтчизникiв-украïнцiв.
Та найважливiшим, на мiй погляд, є заключний епiзод новели
Ї повернення Климка з торбиною солi на станцiю, допомога радянському полоненому i
смерть хлопчика. Пiсля небезпечноï дороги, пiсля важких випробувань,
сповнений радiстю, повертався назад Климко з дорогоцiнною сiллю. I тут пiдстерегла
хлопчика невблаганна смерть, як пiдстерiгала вона на тих воєнних дорогах багатьох
його ровесникiв. Та навiть у цю судну годину Климко постає людиною, що дбає не про
себе, а про iнших. Забувши про небезпеку, вiн показує радянському полоненому
воïну, куди втiкати. Тут i скосила його черга з нiмецького автомата: “Вiн
уп’явся пальцями в дiжурку на грудях, тихо ойкнув i впав. А з пробитого мiшка
тоненькою цiвкою потекла на дорогу сiль…”
…Перед очима ще довго стоïть ця цiвочка солi, а серце заповняє безмежна
туга i любов до хлопчика з безкорисливою, милосердною i вiдчайдушною душею, що
жила для добра. Любов до всiх дiтей вiйни, якi виявляли таке милосердя, що й
дорослим iнколи було не до снаги.






Схожі твори: