Головна Головна -> Твори -> Пейзажна лiрика Павла Тичини

Пейзажна лiрика Павла Тичини




Розглядаючи творчiсть Павла Тичини, неможливо обминути пейзажноï лiрики
поета. Його вiршi “А я у гай ходила”, “Гаï шумлять”, “Квiтчастий луг”,
“Арфами, арфами” зачаровують весняною свiжiстю, легкокрилою радiстю, молодечим
завзяттям. “Усе в нього (Тичини) спiває i звучить,
Ї писав про творчiсть поета критик О. Бiлецький,
Ї земля
Ї орган, спiває стежка в городi, i весь город
Ї суцiльний зелений гiмн, рiка тремтить, як музика…”
Читаючи поезiю “Гаï шумлять”, чуєш звуки замрiяних гаïв, шепiт трав,
тихий шерех листя:
Гаï шумлять
Ї
Я слухаю.
Хмарки бiжать
Ї
Милуюся.
Милуюся-дивуюся,
Чого душi моïй
так весело.
Прекрасною музикою озиваються до нас гаï, рiчки, лiси i луки. Це царство барв
i звукiв чисте i трепетне, воно звеселяє душу, не дає збiднiти духовно:

Квiтчастий луг i дощик золотий, . .
А в далинi, мов акварелi,
Ї
Примружились гаï, замислились оселi.
Лiричний герой i пейзажний малюнок вiрша злилися воєдино у гамi найнiжнiших
почуттiв при змалюваннi картини свiтання. У поезiï “Свiтає…” автор засобом
оксиморона створює своєрiдний образ;
Промiнням схiд ранить нiч, мовби мечами.
Хмарки по всiм небi й собi взолотiли,
Безмовнi тумани тремтять над полями.
Пiдхоплююсь з ними i я, посвiжiлий.
О, глянь, що над нами!
Розкраяно небо
Ї мечами, мечами…
Змальовуючи картини природи, Павло Тичина добирає слуховi та зоровi образи:
гаï шумлять, дзвiн гуде, небокрай
Ї як золото. У нього “бiжать свiти музичною рiкою”, “коливається флейтами” захiд
сонця, “акордяться планети”,
Ї усе сповнене ритму, тонiв, кольорiв. “Тичина
Ї останнiй з наших поетiв, хто серед руïни, в яку оберталися добрi людськi
почування, берiг, наче заповiтну святиню, образ неба, образ землi, вiд нього
освiтленоï i освяченоï”,
Ї писав Василь Барка. Справдi, поета зачаровують звуки, рухи, гармонiйно
злагодженi й прекраснi. А оспiванi в вiршах картини природи допомагають читачам
зберегти почуття пiднесеностi, доброго настрою, закоханостi у рiдний
край.






Схожі твори: