Головна Головна -> Твори -> Проблеми чорнобильськоï трагедiï в украïнськiй лiтературi.

Проблеми чорнобильськоï трагедiï в украïнськiй лiтературi.




Усi жахiття й проблеми Чорнобиля знайшли вiдгук у серцях i думах украïнських
письменникiв. У першi ж днi пiсля катастрофи на сторiнках лiтературних часописiв,
зокрема в
ЇЛiтературнiй Украïнi
Ї, з’явилися пристраснi публiцистичнi виступи Олеся Гончара, Бориса Олiйника,
Iвана Драча. Згодом були видрукованi поетичнi твори Бориса Олiйника, Наталки
Бiлоцеркiвець, Леонiда Горлача, Свiтлани Йовенко. Подiєю в лiтературi стала поема
Бориса Олiйника
ЇСiм
Ї (1987). Цей твiр присвячено пам’ятi вiдважних шести пожежникiв, що самовiддано
вступили у боротьбу зi смертю, та кiнорежисера Володимира Шевченка, який знiмав
фiльм про спробу людей протистояти стихiï.
ЇДе ви тепер, матерiв своïх дiти, колисаєте сон
Ї,
Ї у традицiï народного плачу i скорботи запитує поет, i
Їмов з козацького реєстру
Ї вичитуємо iмена смiливцiв: Вiктор Кiбенок, Микола Вашук, Василь Iгнатенко,
Микола Титенок, Володимир Тишура, Володимир Правик, Володимир Шевченко. Завдяки Б.
Олiйнику, його продуманому художньому прийому поiменноï переклички свiчка
пам’ятi горiтиме у вiках i нагадуватиме про кожного героя чорнобильських подiй.

Велику увагу звертає Б. Олiйник у поемi на проблеми моралi. Осмислюючи
глобальнiсть чорнобильськоï трагедiï, автор спонукає читача заглянути у
свiй внутрiшнiй свiт, побачити й оцiнити власну совiсть i власну антисовiсть. Тому
мiфологiчний образ крука є не тiльки уособленням зовнiшнього ворога, чужого зла

Ї це i власнi недолiки, власне зло, притаманне майже кожнiй людинi. Отож
утверджувати добро i правду на землi потрiбно, починаючи iз подолання власного
зла, своєï антисовiстi. Iсторiя переконує, що вже не один раз, забувши про
власну совiсть, ми сприяли всеможливим воронам-крукам використовувати нашу правду
i нашу iстину проти нас самих.
Драматичнi моральнi та духовнi колiзiï, проблеми науки й цивiлiзацiï,
самопiзнання та самоусвiдомлення, нацiональнi i загальносуспiльнi проблеми завжди
взаємопов’язанi. Вiдвернення планетарноï катастрофи залежить вiд комплексного
розв’язання цих проблем. Такi висновки робимо, ознайомившись iз поемою

ЇСiм
Ї.
Всеукраïнськiй бiдi присвячена i поема I. Драча
ЇЧорнобильська мадонна
Ї (1988). I у назвi поеми, i в образi солдатськоï матерi, босi слiди
якоï бачимо бiля саркофага (там вона шукає свого сина, яким став жертвою
атомноï стихiï); i в образi хрещатицькоï мадонни
Ї молодоï божевiльноï жiнки, яка, мов привид, бродить по киïвських
вулицях з лялькою чи мертвою дитиною на руках; i селянськоï мадонни, i в
збережених iменах, фактах, розповiдях учасникiв лiквiдацiï аварiï
звучить вимога вiдповiдальностi перед совiстю, перед людством за погублений свiт.
Та вiдповiдальних у радянському суспiльствi, на жаль, немає. У роздiлi

ЇРоздуми пiд час вiдкритого Чорнобильського суду в закритiй зонi на стару
старосвiтську тему
ЇIрод i Пiлат
Ї, поет, орiєнтуючись на глибокi моральнi традицiï, наголошує, що всi злочини
проти людства в усi часи i у всiх народiв були завжди
Їiменними
Ї, за них вiдповiдали. Чому ж на Чорнобильському судi пустує мiсце Пiлата? Яка
мораль суспiльства, що ховає злочинця?
Вiдомий бiблiйний мотив про Пiлата, вдало використаний I. Драчем, спонукає до
фiлософських узагальнень, до роздумiв на морально-етичнi теми.
Останнi рядки поеми, де
Їнесе сива чорнобильська мати цю планету…, це хворе дитя!
Ї звучать як нагадування про вiдповiдальнiсть за навколишнiй свiт.

Майже одночасно (1987) були написанi прозовi твори, присвяченi проблемам
чорнобильськоï трагедiï. Це повiсть Ю. Щербака
ЇЧорнобиль
Ї та роман В. Яворiвського
ЇМарiя з полином у кiнцi столiття
Ї.
Повiсть Ю. Щербака, хоча й носить документальний характер (це зiбранi
магнiтофоннi записи учасникiв лiквiдацiï аварiï i жертв атомноï
стихiï), все ж вiдзначається неабияким художнiм осмисленням того, що
сталося.
Вiдома журналiстка Любов Ковалевська, пожежник Леонiд Телятников, голова
Прип’ятського мiськвиконкому Олександр Єсаулов, електронник Юрiй Бадаев, водiй
Григорiй Хмiль
Ї всi вони по-своєму передають пережиту трагедiю. Своє завдання Ю. Щербак вбачав
у тому, щоб передати мужнiсть людей у поєдин-ку зi смертю й по-фiлософськи
осмислити долю, позначених Чорнобилем, i тих, хто далi йтиме у технологiзовану
цивiлiзацiю. У цих мiркуваннях велике значення має монолог академiка Валерiя
Легасова, який зробив правдивий аналiз причин катастрофи. Їх коренi вчений вбачає
не лише у хибностi технологiï, а моральному й духовному станi суспiльства.
Вони започаткованi в системi освiти, кар’єризмi, бюрократизмi, хабарництвi тощо.

В основу сюжетноï лiнiï твору В. Яворiвського
ЇМарiя з полином у кiнцi столiття
Ї покладено iсторiю сiм’ï Мировичiв. Однак В. Яiнорiвський спостерiгає вплив
катастрофи не лише на одну сiм’ю, а простежує цей вплив на життя всього
навколишнього селянства.
Масштабнiсть Чорнобильськоï трагедiï породила цю гiрку

Ївiчну
Ї тему нашоï лiтератури. Вiдлiк вiд злопам’ятного дня 26 квiтня 1986 р. вже
перейшов рубiж десятилiття, але подiï, пов’язанi з цим днем, раз у раз
знаходять своє висвiтлення у художнiх творах украïнських лiтераторiв.






Схожі твори: