Головна Головна -> Твори -> Фемiнiстичнi мотиви в украïнськiй лiтературi XX столiття

Фемiнiстичнi мотиви в украïнськiй лiтературi XX столiття




(О. Кобилянська, О. Телiга, О. Забужко)
Початок XX столiття принiс великi змiни в життя як мистецьке, так i суспiльне. Все
частiше жiнки беруть участь в полiтичних та культурних заходах, все частiше
лунають твердження, що жiноча доля
Ї це не тiльки кухня, церква та дитина, але й участь у суспiльно-полiтичнiй
дiяльностi, бо жiнка має право на свiй внутрiшнiй свiт, саморозвиток.

Однiєю з перших звернулася до образiв жiнок, що шукають своєï дороги в життi
та прагнуть вирватись iз сiроï буденщини, О. Кобилянська. Героïня
ïï повiстi “Людина” Олена Ляуфер має вiдвагу боронити своє “Я” вiд
повсякденностi та мiщанського оточення. Дiвчина чужа та стороння загаловi через
те, що пiднiмає “питання жiноче”. Втративши коханого, вона не бажає виходити
замiж, проте виходить пiд тиском обставин.
Що не вдалося Оленi, досягає Наталка, героïня першого великого твору О.
Кобилянськоï
Ї повiстi “Царiвна”. Тут авторка вже бiльш наполегливо вiдстоює устами
героïнi своï фемiнiстичнi погляди. Наталка, як i Олена, має “трагiчний
характер з артистичними рисами”: це горда, тонка, наполеглива натура, хоча й бiльш
одинока, яка прагне сили, щоб побороти споневiрення щодо себе. Вона має на метi
насамперед створити себе саму, стати вище над повсякденне життя, бути вiльною,
розумною та досконалою. Такого вона й постає перед читачем, нiщо не може
перешкодити йти самостiйним шляхом.
У коханнi Наталка шукає того, кому б була рiвнею, в кому б знайшла опору, з ким
жила б у гармонiï. Дiвчина трохи iдеалiстка, проте вона втiлює у собi
мрiï та уподобання самоï Кобилянськоï, яка оспiвує красу
внутрiшнього свiту жiнки як ïï найбiльшу силу, що здатна визволити.

Вивчаючи фемiнiстичнi мотиви в украïнськiй лiтературi, не можна обминути
постать Олени Телiги, яка теж переймалась жiночим питанням. Проблема жiнки
проглядає у поезiях: ïï лiрична героïня прагне жити так, “щоб легке
розкуте серце спiвало, як вiльний птах”. Проте, на вiдмiну вiд героïнь О.
Кобилянськоï, вона прагне бути опорою для коханого, джерелом сил i наснаги.

Оглядаючи жiночу пресу, О. Телiга зазначає, що жiнки вже “пробили вiкно в цей
свiт”, крiзь яке тепер можна голосно говорити про своï права та роль у життi.
Вона закликає не уникати конфлiктiв, а рiшуче ïх вирiшувати.

Серед наших сучасниць, що пiднiмають проблему жiнки, слiд назвати Оксану Забужко,
авторку лiтературознавчих розвiдок та фемiнiстичних романiв. Так у романi “Польовi
дослiдження з украïнського сексу” вона стверджує, що жiнка мусить бути
закоханою, проте творчою, що в ïï кров не мусить бути “затрушено отруту
залежностi”. Авторка вiдкидає “кодекс примусового щастя”. Мiркуючи над жiночою
долею, героïня О. Забужко розмiрковує про долю народу, його iсторiю, сучаснi
проблеми, адже має широкий свiтогляд.
Фемiнiстичнi мотиви в украïнськiй лiтературi звучать доволi часто, адже
питання жiнки наше суспiльство остаточно ще не вирiшило.






Схожі твори: