Головна Головна -> Твори -> Iдеал сильноï украïнськоï жiнки в творчостi украïнських письменникiв

Iдеал сильноï украïнськоï жiнки в творчостi украïнських письменникiв




(на матерiалi романiв “Поклади золота” В. Винниченка i “Тигролови” I. Багряного)

Гармонiйне, лагiдне мислення украïнця-хлiбороба тяжiє до iдеалу жiнки як
Землi-годувальницi й берегинi. Тому й образ Украïни бiльшiсть iз нас
спiввiдносить iз жiнкою. Нацiональне вiдродження 20-х рокiв висунуло цiлий ряд
тлумачень образу сильноï, взiрцевоï жiнки
Ї матерi, соратницi, громадянки молодоï краïни.
Ми розглянемо соцiально-детективний роман Володимира Винниченка “Поклади золота”.
Твiр описує життя украïнськоï iнтелiгенцiï в Парижi 20-х рокiв.
Париж, емiграцiя протистоять Украïнi, краю любовi, своïм лицемiрством i
рацiоналiзмом. Мiсiя вiдродження, повернення людини в “рай” любовi й духовностi
покладається на жiнок
Ї чекiстку Соню й повiю Лесю. Спочатку Соня
Ї втiлення войовничого нiгiлiзму. Дочка юдейського рабина, вона була захоплена
росiйською “офiцернею” пiд час погрому i кiлька днiв знаходилася в казармi на
правах еротичноï ляльки. Чудом врятувавшись, вона “полетiла” у ЧК, щоб
помститися
Ї на ïï рахунку бiльше 200 розстрiляних офiцерiв. Леся

Ї дружина вiйськового, стала вдовою через рiк пiсля замiжжя. Живе з Миколою
Терниченком (Миком), росiйським офiцером, а потiм украïнським старшиною,
якого часто рятувала вiд голодноï смертi, продаючи своє тiло.

Їхнє завдання
Ї iнкогнiто ввiйти в довiру до передбачуваного колишнього чекiста Гунявого, ставши
його коханкою, й отримати вiд нього iнформацiю про золотi поклади Украïни,
украдену в розстрiляного вченого. Методи жiнок визначаються ïхнiм
свiтоглядом. Соня йде “у наступ”, беручи “Гунявого” своєю емансипованiстю й
вiдкиданням моралi. “Легенда” ж Лесi протилежна,
Ї вона видає себе за дочку професора, що навiть не була в Украïнi у воєннi
роки. “Рафiнована аристократка”, вона закохує в себе весь пансiон, у якому
сходяться дороги персонажiв.
“Чекiст” поводиться пiдозрiло: розриваючись мiж цими жiнками, вiн не поспiшає
розкривати таємницю, хоча й страждає вiд докорiв совiстi, якi ворогуючi сторони
витлумачують кожна зi своïх позицiй. Але отут тонкий задум дає збiй: обидвi
шпигунки закохуються в “Гунявого”. Аморалiзм Сонi залишає ïï глухою до
каяття “Гунявого”, хоча вона i клопочеться перед керiвником операцiï про
помилування колишнього чекiста.
Леся ж вiдмовляється “копати” пiд кохану людину, приймаючи ïï в усiй
цiлiсностi натури. Забувши про золото, Леся намагається допомогти “чекiстовi”
знайти вiру в доцiльнiсть iснування. Щира турбота спрацьовує краще шпигунських
ноу-хау. Перед Просто Жiнкою “Гунявий” признається, що вiн
Ї усього лише актор украïнськоï драми. При черговiй спробi арешту за
антибiльшовицькi номери чекiсти зAвалтували його дружину, вiн задушив одного з них
i, емiгрувавши, врятувався. Тепер вiн готується до нелегальноï подорожi на
Украïну за дiтьми. Ця поïздка “Гунявого” i Лесi, перетворених любов’ю й
каяттям, вiдкриває вiху нового життя на новiй Украïнi.
У “Тигроловах” Iвана Багряного авторський iдеал жiнки втiлюють мати й дочка з
родини тайгових мисливцiв, вихiдцiв з Украïни. Мати вiдрiзняється вiд
своïх украïнських товарок “простою” мужнiстю, неусвiдомлюваною гiднiстю,
ïï дочку Наталку характеризують гордiсть i волелюбнiсть, воля й
емоцiйнiсть, оптимiзм i суворiсть. Нi в чому не поступаючись чоловiкам, вона
червонiє, коли брат пропонує пiйманого соболя пустити ïй на комiр. “Дитя ще
незайманого спокою”, перед яким пасує серцеïд, а тепер утеклий в’язень
Григорiй, вона, проте, готова переступити батькiвське слово заради любовi до
чоловiка.
Джерело рис справжньоï жiнки Багряний бачить у близькостi до природи.
Називаючи Наталку “мавкою”, вiн прозоро вiдсилає читача до “Лiсовоï пiснi”
Лесi Украïнки. Мавка, головна героïня цiєï поеми, також
протиставляється Лукашевi тим, що вона
Ї дитя природи й не терпить свiтського матерiалiзму. Але якщо Мавка Лесi
Украïнки не бажає боротися за коханого та помирає, то Наталка Багряного
здатна вiдвоювати мiсце пiд сонцем i залишає звичне оточення, щоб iти з Григорiєм
“На тую… на твою Украïну!” Зразковiсть цього персонажа очевидна: виводячи
походження Наталки з Полтави, Багряний створює образ “новоï Наталки-Полтавки”,
новоï жiнки для Новоï Украïни.






Схожі твори: