Головна Головна -> Твори -> Є в коханнi i буднi, i свята

Є в коханнi i буднi, i свята




(тема кохання у творчостi украïнських поетiв)
Квiтки любовi розквiтають
Єдиний раз, єдиний раз.
О. Олесь
Кохання
Ї прекрасне почуття. Про нього стiльки сказано, стiльки написано. Та, мабуть,
найтонше, найтрепетнiше це почуття оспiвали поети. Почнемо з Шевченка. Йому
довелося пiзнати нещасливе кохання, спричинене чи то обставинами, чи то
невзаємнiстю. Згадуючи швачку Русиковську, натурщицю Пашу, Ганну Закревську,
княжну Варвару Рєпнiну, болiсно стискалося серце. Не судилось!
Трагiчним було кохання Лесi Украïнки та Сергiя Мержинського. Пам’ятаєте,
“твоï листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами”. Скiльки щему, скiльки болю!

З якою нiжнiстю пише П. Грабовський у поезiï до Н. К. Сигиди:

Такоï певноï, святоï
Такоï рiдноï, як ти,
Такоï щироï, простоï
Ї
Вже бiльше, мабуть, не знайти.
Iз радiоприймача чується знайома мелодiя
Ї то зворушлива пiсня на слова I. Франка:
Ой ти, дiвчино, ясная зоре!
Ти моï радощi, ти моє горе!
Минали десятилiття, змiнювались поколiння письменникiв i поетiв, палахкотiли
заграви революцiй i вiйн. Але нiжнi, свiтлi почуття попри всi незгоди зiгрiвали
серце закоханих, бо вони вiчнi. Пригадаймо вiршi поета-лiрика В. Сосюри

Ї одного iз найнiжнiших i найщирiших спiвцiв кохання. Його iнтимна лiрика

Ї жагучо-пристрасна:
ЇМоя любов горiтиме яркiш за всi сонця,
На тисячi столiттiв.
Довершенi слова поета примушують на якусь мить замислитися над важливими
цiнностями життя i пiрнути з головою у дивовижний вир тимчасовоï
ейфорiï:
Будем iти ми з тобою тодi
в нiжному вiтрi до рання,
вип’ю я очi твоï молодi,
повнi туману кохання…
В. Симоненко теж любив нiжно i трепетно, нiби боявся злякати свою кохану, яку
малював так:.
Вона прийшла, заквiтчана i мила,
I руки лагiдно до мене простягла…
По-жiночому вимогливою i сильною сприймаємо ми Лiну Костенко, яка вiдповiдає нам
на запитання: “Яким має бути кохання?”:
Моя любов чолом сягала неба,
А Гриць ходив ногами по землi.
Кожна людина повинна побудувати у своєму серцi “храм любовi”. А якщо збудувала, то
цей “храм” треба зберегти. А це набагато складнiше. Як казав Г. С Сковорода:
“Спочатку сам ти маєш полюбити, щоб тебе могли полюбити iншi… Любов виникає з
любовi…”






Схожі твори: