Головна Головна -> Твори -> Украïнська емiграцiйна лiтература

Украïнська емiграцiйна лiтература




Ще зовсiм недавно слово “дiаспора” було мало не лайливим. Офiцiйна пропаганда
насаджувала думку, що за кордоном здебiльшого живуть тi украïнцi, якi зрадили
рiдну землю. Та час довiв, що це
Ї люди складноï долi, нашi спiввiтчизники, яким так само, як i нам, дорога
Украïна. Рiзнi обставини, подiï змусили ïх покинути своï рiднi
землi, але вони нiколи не забували ïх i завжди бажали своïй батькiвщинi
кращоï долi. .
Жили i живуть далеко вiд Украïни, писали i пишуть своï твори
украïнськi письменники Олесь Ольжич, Олена Телiга, Євген Маланюк, Iван
Багряний, Улас Самчук, Василь Барка, Елема Андiєвська, Вiра Вовк, Ганна Черiнь,
Iгор Качуровський, Iван Кошелiвець, Дмитро Нитченко, Марiя Ревакович та багато
iнших знаменитих поетiв, прозаïкiв, драматургiв, лiтературознавцiв,
музикантiв, композиторiв.
Моя земля, мiй край, моя кохана сторона
Ї Украïна,
Ї так говорять, думають i пишуть украïнцi, якi живуть далеко-далеко вiд
рiдноï землi, своïх спiввiтчизникiв. Є нашого цвiту та й по всьому
свiту.
Сьогоднi вся Украïна пишається своïм сином Василем Баркою. Письменник,
лiтературознавець, учений, педагог, публiцист i просто “святий чоловiк”, як
називають його американцi Глен Спею
Ї украïнського поселення неподалiк Нью-Йорка, Василь Барка чи не вперше став
вiдомий своïм землякам тiльки в 1991 роцi, коли вийшов його роман “Жовтий
князь”
Ї книга пам’ятi жертвам голодомору, мiльйонам “безвинно убiєнних” хлiборобiв. Цей
твiр став гнiвним осудом тоталiтарному режиму, твором-реквiємом i
твором-застереженням.
У США живе i працює i Ганна Черiнь
Ї украïнська поетеса, прозаïк, критик, людина цiкавоï
бiографiï. Сьогоднi ïï творчiсть повертається в Украïну, стає
духовним набутком щонайширших читацьких кiл. Поетичнi збiрки Г. Черiнь вiдкривають
перед нами людину з талантом, даним Богом, де кожне слово дихає любов’ю до рiдного
краю, вболiванням за долю людства, своєï Украïни:
З всiєï безоднi слiв, що мови складає спiв,
Я вибираю одне єдине, слово горде, орлине,
Що з серця до серця лине, спiвуче, квiтуче,
Болюче…
Найкраще iз слiв
Ї Украïна…
Це
Ї лише дуже маленька частинка великого кола тих письменникiв, якi живуть i творять
далеко вiд рiдноï землi. Вони люблять свою вишневу Украïну, ïï
солов’ïну мову, тому що, як писав О. Грицай,
Ми украïнцi до скону,
В нас є сила козакiв,
Не розлучать нас нi море,
Нi межi чужих краïв.
Сонце всюди нам принесе
Подих нашоï землi,
Клич ïï ми всi почуєм
I за морем, в чужинi.
Тепер, коли Украïна
Ї незалежна держава, украïнцi повертаються до рiдноï мови й культури.
Нашi спiввiтчизники, яких доля розкидала по всьому свiту, приïжджають на
землю своïх батькiв, переймаються ïï болями й радощами, допомагають
ïй. Украïнцi з дiаспори вiрять у велич i волелюбнiсть свого народу,
вiрять, що украïнськi дiти розмовлятимуть рiдною мовою i на своïй
незалежнiй землi, i в далекiй Америцi, Австралiï, Аргентинi,
Бразилiï…






Схожі твори: