Головна Головна -> Твори -> Збирачi та дослiдники украïнського фольклору

Збирачi та дослiдники украïнського фольклору




Початок дев’ятнадцятого сторiччя
Ї це пора розквiту романтизму. Специфiка його в Украïнi полягала в тому, що
героï вiйни 1812
Ї1815 рокiв засвоïли разом з європейським вихованням i принципи романтизму,
зокрема, унiкальнiсть i виняткову цiннiсть будь-якоï народноï культури.
Але багато хто з цих героïв походив з украïнськоï шляхти та
козацькоï старшини, наприклад, не останню роль у повстаннi декабристiв
вiдiгравали Сергiй та Артемон Муравйови-Апостоли, родичi одного з гетьманiв,
Данила Апостола. I цiкавили ïх не екзотичнi Африка та Персiя, i не давня
iсторiя, як європейських романтикiв, а, як вони казали, “права малоросiйського
народу” й вiдродження козацтва. А оскiльки усi члени “Пiвденноï спiлки” були
людьми свiтськими, аристократами, ïх наслiдували. До того ж записувати
народнi казки, пiснi та весiльнi обряди було зовсiм не так небезпечно, як
мiтiнгувати на Сенатськiй площi. Тож можна сказати, що збирання фольклору стало з
другоï третини дев’ятнадцятого сторiччя явищем масовим.
А початок украïнськiй фольклористицi поклали збiрки пiсень, виданi в 1827 i
1834 роках М. О. Максимовичем, першим ректором Киïвського унiверситету. Ганна
Барвiнок i Марко Вовчок, М. П. Драгоманов i Г. А. Залюбовський, Пантелеймон Кулiш
i Олекса Стороженко, Павло Чубинський i Леся Украïнка, I. Я. Рудченко i А. Ю.
Кримський
Ї це лише найвiдомiшi iз збирачiв фольклору дев’ятнадцятого сторiччя. А ïх же
були десятки, а може й сотнi… Ще у першiй половинi дев’ятнадцятого сторiччя у
Харкiвському унiверситетi В. Н. Каразiн, Г. Ф. Квiтка-Основ’яненко, I. I.
Срезневський, М. I. Костомаров, А. Л. Метлинський заклали традицiï всебiчного
вивчення народноï культури. У п’ятдесятi роки мало хто зi студентiв не мав
власного зошита з рiзними етнографiчними матерiалами, здебiльшого пiснями. Щоб
допомогти молодим фольклористам, А. Л. Метлинський видав iнструкцiю “Про збiр,
приведення до ладу, приготовления до видання й друку народних пiсень й iнших
творiв народноï словесностi” й “Правила при записуваннi народних дум, пiсень,
казок, переказiв тощо”. Але найвидатнiшим (i одним з перших) дослiдникiв
украïнського фольклору став О. О. Потебня. Вiн започаткував цiлу школу
фольклористики
Ї ïï назвали мiфологiчною, результатом його дослiджень стали роботи “Про
долю й спорiднених з нею iстот”, “Про купальськi вогнi i спорiдненi з ними
уявлення” (1867 p.), “Малоруська народна пiсня за списком XVI ст. Текст i
примiтки” (1877 p.), а також рецензiя-дослiдження на чотиритомне видання збiрки
“Народнi пiснi Галицькоï й Угорськоï Русi, зiбранi Я. Ф. Головацьким”
(1880 р). Вiн
Ї автор монографiй “Про деякi символи в слов’янськiй народнiй поезiï” (1860
р.), “Про мiфiчне значення деяких обрядiв i вiрувань”-(1865 p.), “Пояснення
малоруських i спорiднених народних пiсень” (т. 1, 1883 p., i т. 2, 1887
p.).






Схожі твори: