Головна Головна -> Твори -> Оновлення украïнського театру другоï половини XIX столiття

Оновлення украïнського театру другоï половини XIX столiття




У другiй половинi XIX столiття драматургiя досягає свого найвищого пiднесення,
стає одним з провiдних родiв лiтературноï творчостi. Це пiднесення
драматургiчноï творчостi було викликане самим життям i, зокрема, бурхливим
розвитком украïнського театрального мистецтва. У другiй половинi XIX ст.
украïнський театр не тiльки посiв визначне мiсце в громадсько-культурному i
полiтичному життi Украïни, а й здобув широку популярнiсть далеко за
ïï межами.
Однiєю з найважливiших умов, що забезпечили пiднесення справдi народного,
високоiдейного, реалiстичного сценiчного мистецтва, було братерське єднання
передових дiячiв росiйськоï i украïнськоï театральних культур.

Велику роль в становленнi нового украïнського театру вiдiграв генiальний
росiйський актор Михайло Семенович Щепкiн (1788
Ї1863). Початок театральноï дiяльностi М. С. Щепкiна був безпосередньо
пов’язаний з Украïною, з першими творами новоï украïнськоï
драматургiï. Пiсля вдалого дебюту на сценi в Курську Щепкiн в 1818

Ї 1822 pp. з великим успiхом виступав у Харковi, Полтавi, Києвi. Разом з I.
Котляревським М. Щепкiн здiйснював художнє керiвництво Полтавським театром. За
участю Щепкiна в 1819 р. були вперше поставленi на сценi п’єси Iвана
Котляревського “Наталка Полтавка” i “Москаль-чарiвник”, в яких вiн виконував ролi
Макогоненка i Чупруна. Робота над сценiчними образами Макогоненка i Чупруна була
важливим етапом у формуваннi реалiстичноï майстерностi великого актора.

Участю у перших постановках п’єс Котляревського не обмежилась увага Щепкiна до
украïнськоï драматургiï. Ставши згодом провiдним актором
Московського Малого театру, вiн багато зробив для популяризацiï “Наталки
Полтавки” та “Москаля-чарiвника” Г. П. Котляревського, а пiзнiше i
“Шельменка-денщика” Г. Квiтки-Основ’яненка. В украïнських ролях вiн дав
високi зразки реалiстичноï акторськоï гри.
Важливе значення для розвитку украïнського театрального мистецтва мав
аматорський театральний рух. Його найбiльший розквiт припадає на 60-70 роки XIX
столiття.
Серед аматорських театральних гурткiв, якi iснували на Украïнi в 60

Ї70-х роках, особливо видiлялись гуртки в мiстах Києвi, Чернiговi, Полтавi,
Бобринцi, Єлизаветградi (нинiшнiй Кiровоград).
Поруч з украïнськими п’єсами аматори виставляли чимало творiв росiйських
драматургiв. Так, киïвський гурток, крiм “Наталки Полтавки” I. Котляревського
i “Сватання на Гончарiвцi” Г. Квiтки-Основ’яненка, показував на сценi “Горе от
ума” Грибоедова, “Скупого рыцаря” Пушкiна, “Ревизора” i “Женитьбу” Гоголя,
“Грозу”, “Бедность не порок” i “Не в свои сани не садись” Островського та iншi.

Аматорськi театральнiй гуртки були справжньою школою сценiчноï майстерностi
для ряду видатних дiячiв украïнського театру. У киïвському гуртку
починали свою театральну дiяльнiсть драматург i актор Михайло Петрович Старицький
(1840-1904) та його друг i соратник
Ї великий украïнський композитор Микола Вiталiйович Лисенко (1842

Ї1912). В аматорських гуртках Бобринця i Єлизаветграда вперше проявилась велика
обдарованiсть актора i драматурга Марка Лукича Кропивницького (1840

Ї1910). В аматорських виставах ще до виступу на професiональнiй сценi випробувала
своï сили генiальна украïнська актриса Марiя Костянтинiвна Заньковецька
(1860-1934).
Брати Тобiлевичi (Iван Карпенко-Карий, Панас Саксаганський i Микола Садовський)
також починали свою творчу дiяльнiсть як активнi учасники аматорських гурткiв.

Перша видатна украïнська професiональна трупа була заснована в Києвi в 1883
роцi. ïï очолив М. Старицький. Починаючи з 1886 року, гастролi
украïнських труп стали постiйною складовою частиною столичних театральних
сезонiв. Спектаклi корифеïв привернули до себе увагу багатьох видатних дiячiв
росiйськоï культури, ïх постiйними вiдвiдувачами були А. П. Чехов, I. Ю.
Репiн, В. В. Стасов, П. I. Чай-ковський, Л. М. Толстой.
А. П. Чехов особисто був знайомий з Кропивницьким, Садов-ським, захоплювався
ïхнiм талантом. Надзвичайно високо вiн оцiнював обдарованiсть
Заньковецькоï, яку вважав генiальною артисткою.
Не менш красномовнi факти свiдчать про любов Толстого до украïнських
корифеïв. Велетень росiйськоï лiтератури з глибоким хвилюванням дивився
украïнськi вистави, зокрема тi, в яких брала участь М. Заньковецька.

В iсторiю братерського єднання росiйськоï та украïнськоï
театральних культур яскраву сторiнку вписав перший Всеросiйський з’ïзд
сценiчних дiячiв, що вiдбувся в Москвi в 1897 роцi.
Передовi дiячi украïнського театру з трибуни з’ïзду проголосили рiшучий
протест проти приниження i прямого переслiдування украïнського сценiчного
мистецтва. Їх палко пiдтримали росiйськi митцi. Ряд пропозицiй украïнських
сценiчних дiячiв, що стосувались пiднесення iдейного рiвня, реалiзму i народностi
театрального мистецтва, знайшли вiдбиток в загальних резолюцiях з’ïзду.

Отже, роль демократичного украïнського театру не обмежувалась сферою
мистецтва. Вiн мав суспiльне значення. Народний украïнський театр був дiйовим
засобом у боротьбi за звiльнення трудящих з-пiд соцiального i нацiонального
гнiту.






Схожі твори: