Головна Головна -> Твори -> Природа рiдноï землi

Природа рiдноï землi




Одвiчне, як свiт, i завжди хвилююче питання: з чого починається батькiвщина? З
маминоï пiснi? З батькiвськоï хати? Все це так, проте не останнє, якщо
не найперше мiсце належить природi. Охороняти природу – значить охороняти
батькiвщину.
Згадаймо наших далеких предкiв. Обов’язковою умовою заселення нових територiй була
наявнiсть води, лiсу. Якщо з тих чи iнших причин чогось бракувало, то селяни
копали криницi, саджали лiсосмуги й фруктовi дерева.
Украïна – це тихi води i яснi зорi, зеленi сади, бiлi хати, лани золотоï
пшеницi.
Украïна – розкiшний вiнок iз рути i барвiнку, що над ним свiтять золотi
зорi…
Нашi степи, долини, перелiски. Скiльки тут краси i яка вона рiзноманiтна. Яке
багатство барв, кольорiв, вiдтiнкiв!
Поле жовте, аж очам боляче. Стиглий колос гнеться пiд вiтром, сполохана хвиля
бiжить вiд краю до краю. А над цим – переливчаста пiсня жайворонка, що лине десь у
високостi, в мерехтливому маревi. Трохи далi – торiшнi скирди сiрi. Здалеку вони
здаються велетенськими тваринами, що лягли на спочинок. Здається, що ось-ось
зведуться вони на ноги, щоб попрямувати до рiчки, напитися студеноï водицi.

А вздовж рiчки зеленiють садки. Виглядають з них бiлi хатки-писанки. А як гарно на
квiтучому лузi! Зачаровано вбираєш зором багатобарв’я кольорiв i нiжну зелень
трав, i переливне буяннi квiту, i казковi бризки сонця.
Для нашоï залитоï свiтлом краïни жовтий i синiй кольори є ï
були найбiльш пiдхожi. Це чудесно зрозумiв наш простий народ, вимальовуючи
своï хати в синє та жовте. Цi кольори давала народовi любов до природи, яку
вiн бачив саме у жовтiй та блакитнiй барвах. Золотий степ, синє небо, синє море й
рiки з жовтими очеретами i рудими скелями, синi гори. Отже, поєднання цих двох
кольорiв цiлком вiдповiдає народному смаку. Воно згiдне з тонами природи
украïнськоï, з козацькими звичаями. Любити, шанувати й оберiгати рiдну
природу вчить нас наша лiтература. Великий фiлософ i поет Григорiй Сковорода
наголошував, що природа є зразком доцiльностi. Як приклад вiн наводив Бджолу,
називаючи ïï “гербом працьовитостi”. А згадаймо нашого генiального митця
Т. Г. Шевченка. Перебуваючи далеко вiд рiдноï землi, великий Кобзар змалював
безсмертнi образи, що перейшли у символiку, – тополю, калину, хрещатий барвiнок.
Гiмн природi створила в “Лiсовiй пiснi” Леся Украïнка. А скiльки поезiï
знаходимо у творах Михайла Коцюбинського, Панаса Мирного, Iвана Нечуя-Левицького
та iнших класикiв украïнськоï лiтератури. Володимир Сосюра писав:

Любiть Украïну, як сонце, любiть,
Як вiтер, i трави, i води…
В годину щасливу i в радостi мить,
Любiть у годину негоди!
Любiть Украïну у снi й наяву,
Вишневу свою Украïну,
Красу ïï вiчно живу i нову
I мову ïï солов’ïну.
Людинi необхiдний зв’язок iз рiдною природою. Подивiться на чари буйноквiття,
почуйте волання трави i дерев, i все зробiть, щоб нащадкам усмiхалася i ростила
вiчну духовнiсть наша найпрекраснiша на свiтi земля. Щоб квiтувала вона могуттям
кольорiв, долучала до нашоï неперевершеноï пiснi й до рiдного
мелодiйного слова пахощi зела i високiсть неба, долучала щедрiсть працi i нiжнiсть
серця. Спадщина природи не менш важлива, для цивiлiзацiï, нiж культура.






Схожі твори: