Головна Головна -> Твори -> Бiблiйнi сюжети в украïнськiй поезiï

Бiблiйнi сюжети в украïнськiй поезiï




Бiблiя (книга) – визначна пам’ятка свiтовоï лiтератури. На сторiнках
Бiблiï багато прекрасних, поетичних легенд. Цi легенди давним-давно iснували
в народi i передавались з уст в уста. Потiм, через багато столiть, мудрецi i поети
почали в рiзний час записувати ïх, потiм цi записи були зiбранi в “Бiблiю”.
Ця книга включає в ритуальнi i юридичнi кодекси, iсторичнi хронiки, мiфи, народнi
пiснi (переможнi, величальнi, поховальнi, сатиричнi, любовну лiрику тощо).

Iз часiв середньовiччя i до наших днiв лiтература черпає з Бiблiï теми,
сюжети i мотиви, переосмислюючи ïх вiдповiдно до вимог та iдей свого часу.

Найбiльшою популярнiстю серед украïнських письменникiв користувалася притча
про сiяча, що пояснюється просвiтительською функцiєю лiтератури, прагненням
вiдкривати народовi очi на його життя. До неï не раз звертався Тарас Шевченко
(“Чигирине, Чигирине…”, поеми “Сон” i “Кавказ”, “Саул”, “Не нарiкаю я на Бога”)
i Пантелеймон Кулiш (“Дума”, “Старець”, “Неньчина пiсня”). Цю притчу у
демократично-просвiтительському дусi перетлумачують Юрiй Федькович (“Нива”, “Дикi
думи”, “Думи моï, дiти моï”) Михайло Старицький (“На новий рiк”,
“Нива”).
Значну популярнiсть в украïнських письменникiв мали притчi про таланти,
блудного сина, любов, багача i бiдного Лазаря, про терен. Наприклад, Тарас
Шевченко (“Притча про блудного сина”), Iван Франко (“Дума про Наума Везумовича”,
“Притча про терен”), Леся Украïнка (“У пущi”), Павло Грабовський (“До
сестри”).
Крiм притчових сюжетiв i мотивiв та використання оповiдей про дiяння
пророкiв-праведникiв, апостольських проповiдей, украïнська лiтература
осмислює морально-етичний змiст християнського вчення в цiлому, звертається до
образу Христа, Богоматерi, ïх загальнолюдсько го подвигу. “Марiя” Т.
Шевченка, де син Божий виступає як син людський, сонети XXXVI-XXXVIII I.  Франка,
якi порушують проблему вiдповiдальностi людини за своï вчинки, “На полi
кровi” Лесi Украïнки. Загалом творiв у Лесi Украïнки, в яких
переосмислюються бiблiйнi сюжети, бiльше п’ятнадцяти.
Вершинами художнього переосмислення євангельських сюжетiв в украïнськiй
поезiï є “Марiя”, “Давидовi псалми”, “Пророк”, “Неофiти”, “Саул” Т.
Шевченка, “Мойсей” у I.  Франка, “Вавiлонський полон” Лесi Украïнки.

Використовували бiблiйнi сюжети в украïнськiй поезiï i письменни ки
нашоï доби. Павло Тичина в поезiï “Весна” використовує сюжет з
бiблiйноï легенди про всесвiтнiй потоп, переосмислюючи його, як катастрофу ,
стихiйне лихо. Максим Рильський у вiршi “Рукам трудящим слава” використовує
бiблiйний мiф про маслинову гiлку, що в переносному значеннi означає емблему миру
i спокою.
У Миколи Сингаïвського зустрiчаємо поезiï, написанi за бiблiйними
переказами:
Переможцям щедро-любо
Пахнуть солодом тростини…
Хто з мечем iде на Кубу –
Вiд меча i сам загине.
(“Мечi та струни”)
Iдейне спрямування вислову, взятого з Бiблiï в сучаснiй лiтературнiй мовi
означає як пересторогу проти насильства i агресiï.
Отже, використовуючи бiблiйнi сюжети в украïнськiй поезiï, нашi
письменники викривали свiт насильства i пророкували народовi свiтле майбутнє.






Схожі твори: