Головна Головна -> Твори -> Ми називаємо ïх “печалi бронзове лиття” (Володимир Сосюра, Максим Рильський)

Ми називаємо ïх “печалi бронзове лиття” (Володимир Сосюра, Максим Рильський)




Погожий сонячний день 21 червня 1941 року. Природа наливається життєдайною силою в
цю благодатну пору раннього лiта. Колосяться хлiба, радуючи серце
селянина-трудiвника. Над рiдною землею повiльно спускається лiтнiй вечiр.
Спалахують мiрiади електричних вогнiв, з широко вiдчинених вiкон шкiл линуть
веселi мелодiï. Це учнi-десятикласники, отримавши атестати зрiлостi,
прощаються з рiдною школою на традицiйному випускному вечорi.
Та от на свiтанку тоï далекоï чорноï недiлi з безхмарного неба
поле-тiли на нашу землю ворожi бомби. Почалася Велика Вiтчизняна вiйна.

Тяжкi випробування випали на долю нашого народу в цi роки.
25 письменникiв Украïни загинули на вiйнi смертю хоробрих. Серед них Олекса
Десняк, Микола Трублаïнi, Микола Шпак та iншi.
Героïчнi подвиги захисникiв Вiтчизни яскраво вiдображенi в художнiй
лiтературi. Радянського воïна на подвиг кликали священне почуття любовi до
рiдноï Батькiвщини, дружба наших народiв i непохитна вiра в перемогу над
нiмецько-фашистськими загарбниками.
У першi роки Великоï Вiтчизняноï вiйни Максим Рильський, звертаючись до
сплюндрованоï ворогом Украïни, утверджує ïï нездоланнiсть, бо
запорукою цього є дружба наших народiв-братiв:

ЇУкраïно! Ти в славнiй бронi не одна,
В нiй з тобою пiд стягом багряним – народи!
У “Словi про рiдну матiр” образно розкриваються джерела сили i могутностi
нашоï Вiтчизни: всенародна демократiя, дружба народiв, патрiотизм народу:

Нi! Сили на землi нема
I сили на землi не буде,
Щоб потягти нас до ярма
Щоб потоптати нашi груди
Ї
“Слово
Ї” завершується образом сонця, що устає на Сходi – символом недалекоï
перемоги над ворогом.
У грiзнi години Вiтчизняноï вiйни В.  Сосюрою була написана поезiя “Любiть
Украïну”. Наша Армiя вже завершувала звiльнення рiдноï землi вiд
фашистських загарбникiв. Поет повернувся з фронту в напiвзруйнований Киïв.
Любов до рiдного мiста i гордiсть за рiдну краïну, а також жаль через те, що
ворог заподiяв ïй шкоди, – всi цi високi патрiотичнi почуття злилися в душi
поета i зродили поезiю “Любiть Украïну”.
“Вiтчизна непоборна i вiчна”, каже поет, вона зводиться з руïн

i знову живе:
Як та купина, що горить – не згора,
живе у стежках, у дiбровах
Ї
Поет використав iз давньоï легенди образ купини, яку не бере вогонь.
Неопалима купина – символ безсмертя.
Давним-давно зарубцювалися рани вiйни. Але не слабшає бiль втрат у нашого народу.
Обелiски, пам’ятники, братськi могили, вулицi i площi, названi на честь
переможцiв, навiчно зберiгатимуть у нашiй пам’ятi доблесних солдатiв, що
розгромили фашистську нечисть.
Гордо звiвся на кручах древнього Славутича величний меморiаль ний комплекс
“Украïнський державний музей iсторiï Великоï Вiтчизняноï вiйни
1941-1945 рокiв”. З усiх куточкiв нашоï краïни, з багатьох краïн
свiту сюди приïздять люди, щоб низько вклонитись мужностi i стiйкостi
радянськоï людини.
ЇДнi севастопольських боïв! Вони легендами встають iз iсторiï. На
курганах та узгiр’ях славного мiста зводяться обелiски – вiчнi пам’ятники героям,
якi полягли в боях за честь i незалежнiсть Вiтчизни.
Крик зболеного серця, вiдчуття минулого горя народу викликає у нас страшна
трагедiя бiлоруськоï Хатинi, яка сприймається як узагальнена картина
фашистських злочинiв часiв Великоï Вiтчизняноï вiйни.
Серце стискається, коли бачиш скалiченi стiни Брестськоï фортецi,
напiвзруйнованi каземати i форти.
Бабин Яр – одна з найстрашнiших трагедiй в iсторiï людства – трагедiя
усiєï Украïни, всiх ïï народiв.
Бабин Яр увiйшов в iсторiю людства як гiгантська братська могила.

Для нашоï Батькiвщини завжди буде святом 9 Травня. У тi веснянi днi
закiнчився великий шлях, позначений багатьма жертвами.
I наш святий обов’язок – завжди пам’ятати про тих, кого немає поряд з нами, хто
загинув на вiйнi. До цього нас закликають рядки з вiрша М.  Iсаковського:

Куди б не йшов, не ïхав ти,
А тут ти зупинись
Могилi рiднiй, дорогiй
Всiм серцем поклонись.






Схожі твори: