Головна Головна -> Твори -> Як парость виноградноï лози, плекайте мову

Як парость виноградноï лози, плекайте мову




>Як гул столiть, як шум вiкiв,
Як бурi подих, – рiдна мова.
/ М. Рильский /
Рiдна украïнська мова – це основа нашоï безмежно багатоï культури.
Класична украïнська лiтература, починаючи вiд Шевченка чи навiть ще й вiд
Котляревського, показала нам приклад того, як треба ставитись до народноï
мови, цього ясного i справдi цiлющого для художника джерела. До велетнiв
украïнськоï нацiональноï культури безперечно належать Тарас
Шевченко, Iван Франко, Максим Рильський. Шевченко ввiбрав у себе могутнiй
волелюбний дух украïнського народу. У своєму “Кобзарi” народний спiвець
вiдобразив цiле море народного горя, невольницький поклик до помсти й порив до
свободи, чарiвну красу украïнськоï пiснi. Вогненною пiснею та вiщим
словом повернувся поет до рiдноï своєï Украïни. Вiрнi традицiям
великого Кобзаря, класики нашоï лiтератури створили в цей час такi всесвiтньо
вiдомi шедеври мистецтва слова, як соцiальнi повiстi й романи (Панас Мирний),
драми й комедiï (I. Карпенко-Карий), поезiю i прозу (Iван Франко),
громадянську лiрику i публiцистику (Павло Грабовський). Цi письменники боролися за
чистоту й яскравiсть лiтературноï мови, за високу художню майстернiсть.

З двадцятих рокiв руйнувалися нашi безцiннi святинi, палилися украïнськi
бiблiотеки, безжально витiснялася рiдна мова з державних установ, середнiх i вищих
навчальних закладiв. Ярлик “нацiоналiста” вiдразу чiплявся кожному лише за те, що
розмовляв рiдною мовою.
Внаслiдок такоï “iнтернацiоналiзацiï” наш народ вироджувався, був
позбавлений знань про власну iсторiю, культуру.
Максим Рильский у своïх вiршах та творах закликав нас любити рiдну мову та
зберегти ïï для своïх нащадкiв. Вiн у своïй поезiï
надавав велике значення порiвнянням та метафорам, пiдкреслюючи, що вони
прикрашають лiтературну украïнську мову.
Пiд час Великоï Вiтчизняноï вiйни, коли горiли жахливим полум’ям мiста
та села Украïни, коли ненависний ворог хотiв задушити нашу нацiональну
свiдомiсть, украïнський народ не зрiкся своєï мови. Жага любовi до
Вiтчизни i жага помсти вороговi були провiдними мотивами творчостi Рильського пiд
час вiйни. Одним з найкращих вiршiв Рильского є “Рiдна мова”. Поет радить вчитись
у народу, в якого “кожне слово – це перлина, це праця, це натхнення, це людина”.
Замислюючись над рядками цього вiрша, я уявляю собi iсторичнi подiï того
часу, коли рiдну мову “…в ярмо хотiли запрягти, як дух степiв, гарячу, i
ослiпити, й повести на чорнi торжища, незрячу…”
Хай немеркнучим заповiтом усiм синам й донькам Украïни стануть полум’янi
слова Максима Тадейовича:
Мужай, прекрасна наша мова,
Серед прекрасних братнiх мов,
Живи, народу вiльне слово,
Над прахом царських корогов,
Цвiти над нами веселково,
Як мир, як щастя, як любов!
Максим Рильський проголосив цi патрiотичнi слова багато рокiв тому, а звучать вони
свiжо, актуально, адже боротьба за волю i спiвуче слово триває, бо вiчним є народ,
його нацiональна свiдомiсть, його культура i рiдна мова.






Схожі твори: