Головна Головна -> Твори -> Ставлення поетiв до Украïни, матерi

Ставлення поетiв до Украïни, матерi




Можем вибирати друзiв i дружину,
Вибрати не можна тiльки Батькiвщину.
Можна вибрать друга i по духу брата,
Та не можна матiр рiдну вибирати…
/ В. Симоненко /
В украïнськiй культурi образи Украïни i матерi завжди були
взаємопов’язанi. Високе мiсце матерi в нiй пояснюється перш за все тим, що племена
на теренi майбутньоï Украïни займалися головним чином землеробством. В
цьому Украïна близька до землеробських культiв Мiжрiччя, давнього Єгипту та
давньоï Грецiï. На вiдмiну вiд мисливця, кочiвник, iдеал якого був
втiлений сильним та агресивним Батьком, землеробськi культи цiнують плодовитiсь та
ведення домашнього господарства. Найкраще цi функцiï виражає жiнка середнього
або похилого вiку, з пiдкресленими статевими ознаками: великими грудьми, пишними
стегнами, що ми спостерiгаємо в анатомiï скiфських iдолiв – “баб”.

Саме мати символiзує землю-годувальницю, биття ïï без потреби було таким
же страшним грiхом, як биття матерi. Хоча письменники перiоду панування
християнськоï iдеологiï украïнськоï державностi проповi-дували
iдеал мужнього i справедливого Небесного Отця як суддi та оборонця рiдноï
землi (Лазар Баранович, Iван Величковський), такий погляд так i не став масовим.

Як показали дослiдження матрiархальна Богиня-мати, Мати-земля трансформується
середньовiчною церковною традицiєю в Богородицю (Берегиню, Покрову).

На прикладi “малоросiйських повiстей” М.Гоголя помiтний перехiд вiд
героïчного минулого Украïни, де головним героєм був Лицар, козак, лiдер
(повiсть “Тарас Бульба”) до нацiонального, державницького та особистого занепаду,
коли народом починають керувати жiнки (повiсть “Iван Федорович Шпонька та його
тiтонька”).
Т.Шевченко пов’язує жiночий образ вже головним чином з материнством (“Катерина”).

Украïнський Ренесанс 20-х рокiв XX ст. вiдзначив прагнення змiни традицiй: в
програмнiй новелi “Я (Романтика)” М.Хвильовий намагався розстрiляти свою матiр.

Криза украïнiзацiï спричинила повернення до джерел, повернувши звичайний
iдеал Украïни-матерi. Поколiння шiстдесятникiв повнiстю подiляє цей
свiтогляд.
Ставлення Бориса Олiйника до матерi помiтне навiть на рiвнi назв: “Пiсня про
матiр”, “Сиве сонце моє”.
У Василя Стуса Украïна – мати, синiвства якоï ми ще маємо стати гiдними:

Раби зростають до синiв
Своєï Украïни-матерi.
(“Сто рокiв, як сконала Сiч”)
Їï здатностi набувають мiстичних ознак, характерних для середньовiчних
мiстерiй:
I Господовi помолись за мене,
А вмру – то й з того свiту витягни.
(“Весь обшир мiй – чотири на чотири”)
Для Василя Симоненка образ Украïни-матерi теж був звичним i глибоким. Його
нацiональну свiдомiсть висловлено в категорiях сина з матiр’ю:
Буду, мамо горда i вродлива,
З тебе дивуватися повiк.
(“Задивляюсь у твоï зiницi”)
Проте цю любов не можна назвати слiпою; поет гнiвно засуджує недолiки
украïнського життя:
Украïно! Тебе я терпiти не можу,
Я тебе ненавиджу чуттями всiма,
Коли ти примiтивна й на лубок похожа,
Коли думки на лобi у тебе нема.
(“В букварях ти наряджена i заспiдничена…”)
У поезiï Дмитра Павличка духовний зв’язок з матiр’ю письменник пронiс через
усе життя (“Два кольори”). Украïна – сенс життя поета:
…Украïно, моя Украïно,
Я для тебе на свiтi живу!
(“Пiсня про Украïну”)
Нарештi Iван Драч у поемi “Чорнобильська мадонна” пiдносить образ
Украïни-матерi до всесвiтнього масштабу, втiлюючи у образi Мадонни. Його
сприйняття Украïни виражається навiть на рiвнi епiграфiв: текст поеми вiн
розмiщує мiж початком i кiнцем народноï думи (“Бiдная вдова: три сини”).
Проводячи в поемi паралель мiж трагедiєю Украïни i бiдою звичайноï
жiнки, Драч показує, що чорнобильська катастрофа – такий же закономiрний результат
злочинного ставлення до Украïни, як i негаразди синiв у думi через ïхнє
злочинне ставлення до матерi.
Вiрю, що прекрасна традицiя глибокоï любовi й пошани до рiдноï
краïни i найближчоï людини пiдтримає нас у цей час знецiнення всiх
iдеалiв. Нехай приклад кращих синiв Украïни навчить нас справжньоï
синiвськоï вiрностi до них.






Схожі твори: