Головна Головна -> Твори -> “Розстрiляне Вiдродження” в украïнськiй лiтературi 20-30-х рокiв

“Розстрiляне Вiдродження” в украïнськiй лiтературi 20-30-х рокiв




Термiн “розстрiляне Вiдродження” вперше запропонував дiаспорний лiтературознавець
Юрiй Лавриненко, вживши його як назву збiрника найкращих текстiв поезiï та
прози 20-30-х рр. За це десятилiття (1921-1931) украïнська культура
спромоглася компенсувати трьохсотрiчне вiдставання й навiть переважити на теренi
вiтчизни вплив iнших культур, росiйськоï зокрема (на 1 жовтня 1925 року в
Украïнi нараховувалося 5000 письменникiв).
Це вiдродження було пов’язано з тим, що украïнськi митцi навiть за умов
замовчування й заборони (пригадаймо Емський Указ) створили тексти, гiднi свiтового
поцiновування (П. Кулiш, I. Франко, М. Коцюбинський), з довгожданим набуттям
Украïною своєï державностi, з датою украïнiзацiï та
рiзнобiчних свобод, обiцяних революцiями 1905-1917 рр.
Вийшовши в масi своïй з нижчих верств населення (службовцi, рiзночинцi,
священики, робiтники, селяни), нове поколiння украïнськоï елiти часто не
мало можливостi здобути систематичну освiту через вiйну, голод та необхiднiсть
заробляти насущний хлiб. Але, працюючи “на гранi”, намагаючись використати всяку
можливiсть ознайомитися iз свiтовою культурою, розправити вiками скутi крила
творчостi, вони просякалися найсучаснiшими тенденцiями i творили дiйсно актуальне
мистецтво.
Головними лiтературними об’єднаннями були “Ланка” (пiзнiше “МАРС”), “Плуг”,
неокласики “Молодняк”, “Спiлка письменникiв захiдноï Украïни”, ЛОЧАФ
(об’єднання армiï та флоту). Найвпливовiшим був “Гарт”, який пiзнiше був
перейменований на “ВАПЛIТЕ” (“Вiльну Академiю Пролетарськоï Лiтератури”).

Саме ВАПЛIТЕ в особi Миколи Хвильового розпочало славетну лiтературну дискусiю
1925-1928 рр. i перемогло в нiй, довiвши наявнiсть i необхiднiсть
нацiональноï, специфiчноï украïнськоï лiтератури,
орiєнтованоï на Європу, а не на Росiю.
Що ж визначало творчi шукання новiтньоï елiти й тематику ïï
творчостi? Головними складниками ïï свiтогляду був бунт, самостiйнiсть
мислення та щира вiра у власнi iдеали. В бiльшостi своïй це були
iнтелектуали, якi робили ставку на особистiсть, а не на масу. За ïх
зовнiшньою “радянськiстю” ховалися глибокi пошуки й запити. Подивiмося на деякi
найцiкавiшi тексти.
Проза подiлялася на двi течiï: сюжетна i безсюжетна. У безсюжет них творах
головним було не речення чи слово, але пiдтекст, дух, “запах слова”, як казав
Хвильовий. Стиль сильних почуттiв та проникнення в сутнiсть явищ називається
неоромантизмом чи експресiонiзмом. У цьому напрямку працювали Микола Хвильовий,
Юрiй Яновський, Андрiй Головко, Юлiан Шпол, Олекса Близько, Лесь Курбас, Микола
Кулiш та багато iнших.
Головна iдея новели “Я (Романтика)” Хвильового – розчарування в революцiï,
кричущi суперечностi i роздвоєння людини того часу. Головний персонаж – людина без
iменi, а значить, без iндивiдуальностi, без душi. Заради революцiï вiн вбиває
свою матiр i карає себе думкою: чи варта була революцiя такоï жертви.

Головний герой повiстi “Смерть” Бориса Антоненка-Давидовича – Кость Горобенко.
Серед насильства громадянськоï вiйни i втрати людиною всiх матерiальних
здобуткiв та елементарноï гiдностi вiн сприймає бiльшовикiв як над людей,
здатний подолати смерть, яким приступна найвища iстина. Вони здатнi вбивати iнших,
не переймаючись цим. Вбивство Костем куркуля – його перехiд до вищоï касти,
ставання людино-богом.
У романi Валер’яна Пiдмогильного “Мiсто” вперше в украïнськiй лiтературi
проявилися елементи фiлософiï екзистенцiалiзму. Головний герой в прагненнi
насолоди йде вiд задоволення фiзичного до найвищих релiгiйних потреб. Проте навiть
в такiй складнiй тематицi письменник не перетворює роман на просту оповiдь
“людноï” фiлософiï, а творчо осмислює ïï у застосуваннi до
нашого, нацiонального свiтовiдчуття.
У поезiï найцiкавiшими є шукання символiстiв Олександра Олеся i Павла Тичини.
В своïй збiрцi “Сонячнi кларнети” Тичина вiдбив всю широту освiченого i
тонкого розуму, який споглядає багатство украïнськоï природи, бажаючи
докопатися до ïï першопричин.
Коли Комунiстична партiя СРСР зрозумiла свою поразку, вона почала дiяти
забороненими методами: репресiями, замовчуванням, нищiвною критикою, арештами,
розстрiлами. Перед письменниками стояв вибiр: самогубство (Хвильовий),
репресiï i концтабори (Б. Антонечко-Давидович, Остап Вишня), замовчування (I.
Багряний, В. Домонтович), емiграцiя (В. Винниченко, Є. Маланюк), або писання
програмових творiв на уславлення партiï (П. Тичина, М. Бажан). Бiльшiсть
митцiв була репресована i розстрiляна.
Яка ж доля ïхнiх творiв?… Коли 1947 року Iван Багряний видав за кордоном
свою поетичну збiрку “Золотий бумеранг”, другою назвою ïï було “Рештки
загубленого, репресованого та знищеного”. Твори здавалися до спецсховiв,
заборонялися, замовчувалися, багато з них були назавжди втраченi. Хоча й
функцiонували у самвидавi (Iван Багряний), рукописних копiях, виходили за
кордоном.
Трагiчна доля поколiння 20-30-х рокiв демонструє нам всю силу украïнського
духу, його творчий потенцiал, необхiднiсть свого шляху й незалежностi вiд впливу
iнших культур.






Схожі твори: