Головна Головна -> Твори -> ТЕЛIГА ОЛЕНА БІОГРАФІЯ

ТЕЛIГА ОЛЕНА БІОГРАФІЯ




(1907-1942)
Народилася в Петербурзi в родинi вiдомого вченого I. Шовгенiва. Пiд час
нацiонально-визвольних змагань родина переïздить до Києва, батько входив до
складу уряду УНР. Потiм емiграцiя до Польщi, Чехiï, Олена закiнчила
Украïнський педагогiчний iнститут iм. М. Драгомане-ва, одружилася з офiцером
вiйська УНР Михайлом Телiгою. Входила до ОУН, займалася громадсько-просвiтницькою
роботою. Пiд час Другоï свiтовоï вiйни повернулася в окупований
Киïв, очолила Спiлку письменникiв Украïни, журнал “Литаври”.
Заарештована гестапiвцями i розстрiляна в Бабиному Яру.
Поетеса, публiцист. Залишила невелику творчу спадщину (тридцять шiсть поезiй),
публiцистичнi та лiтературознавчi статтi. Пiсля ïï смертi за кордоном
з’явилися книжки “Душа на сторожi”, “Прапори духу”, “Полум’янi межi”.

“He треба слiв! Хай буде тiльки дiло!”
(життя i творчiсть Олени Телiги)
Хочу жити, аж життя не зломить. Рватись вгору чи летiть в безодню. О. Телiги

Дмитро Донцiв назвав Олену Телiгу “поетесою вогняних меж”. У долi ïï й
справдi було багато межових ситуацiй: мiж щастям i горем, успiхом i поразкою,
життям i смертю. Вона з’явилася, спалахнула i згорiла, наче зiрка, блиснула i
згасла, залишаючи пiсля себе свiтло. Це оригiнальна особистiсть, творча, горда в
життi i поезiï.
Олена народилася в Петербурзi, потiм родина переïхала в Киïв. Батько
ïï деякий час був мiнiстром уряду УНР, а потiм змушений був емiгрувати
до Чехословаччини. Олена нелегально перейшла кордон iз матiр’ю. У Празi вона
познайомилася з представниками так званоï “празькоï школи” поетiв:
Євгеном Маланюком, Олегом Ольжичем, Леонiдом Мосендзом. Саме вони навчили
ïï вiдчувати тонкощi украïнськоï мови, були своєрiдним
“каталiзатором” розвитку творчостi Олени Телiги.
Творча спадщина поетеси кiлькiсно невелика. Мабуть, i тому, що вона ставила високi
вимоги до себе як до митця, ретельно добирала кожне слово, шукала точних виразiв.
Менi поезiï Олени Телiги видаються чiткими, “сильними”, “стрункими”, але
водночас вони сповненi життєвою енергiєю, пристрастю, рухом. Дуже точно, як на
мене, охарактеризував вiршi Телiги критик Б. Рубчак: “Це лiрика замрiяноï,
примхливоï, гордоï, пристрасноï i дуже “романтичноï жiнки”. У
тематицi та колi iдей ïï творчостi цей дух “вiчно жiночого”
очевидний…” У поезiï “Сучасникам” Телiга пише:
Не лiчу слiв. Даю без мiри нiжнiсть.
А може, в цьому є й моя смiливiсть:
Палити серце в хуртовинi снiжнiй,
Купати душу у холоднiй зливi.
У творi вiдчувається енергiя, любов до життя i бажання жити. Ця поезiя розкриває
життєвий принцип Олени Телiги:
Вiтрами й сонцем Бог мiй шлях намiтив,
Та там, де треба,
Ї я тверда й сувора.
“Твердою” i “суворою” стала поетеса, коли зрозумiла, що народ ïï
розiрваний мiж двома iмперiями, i спрямувала енергiю на його нацiональне
визволення. “Украïну може врятувати новий тип украïнця”,

Ї писала вона. I стала таким типом
Ї людиною, що вмiє жиги, торити i вмирати для своєï Батькiвщини.

Хочу крикнуть в далечiнь без краю
I когось на допомогу кликать,
Бо душа моя сьогоднi грає
I рушає на шляхи великi.
(“Племiнний день”)
Олена Телiга була однiєю активiсток украïнського нацiонального руху, членом
ОУН. Вона випускала в окупованому Києвi газети i журнал, плекала творчi кадри,
створила Спiлку украïнських письменникiв, об’єднала украïнську молодь:

Хай мiй клич зiрветься у високiсть
I, мов прапор в сонцi, затрiпоче,
Хай кружляє, мов невтомний сокiл,
I зриває рiдних i охочих!
Почалися арешти. Олена Телiга не захотiла покинути своє рiдне, розтерзане, але
нескорене мiсто, свою роботу, припинити боротьбу. Їï було ув’язнено в 1942
роцi й розстрiляно в Бабиному Яру, де гiтлерiвцi знищили 100 тисяч
украïнських громадян. Вона 5 мiсяцiв не дожила до свого 35-рiччя. Я схиляю
голову перед цiєю мужньою жiнкою, що свiдомо обрала тернистий i небезпечний шлях
боротьби в iм’я визволення нашоï Вiтчизни.






Схожі твори: