Головна Головна -> Твори -> Чим близький менi поет Василь Стус

Чим близький менi поет Василь Стус




Творчiсть Василя Стуса, як i саме життя, схоже на короткий, але яскравий спалах.
Своєрiднiсть i сила мистецького таланту, оригiнальнiсть i самобутнiсть поета
зачаровують, його поезiï западають глибоко в душу.
У Стуса лiричний герой сам на сам зi своïми болями, переживаннями, печалями
й радощами. Поет прагне наблизити людей до iдеалiв добра i справедливостi. Вiн
нiби вiдкриває основний закон людського iснування у його найвищих виявах, роздумує
над вiчними проблемами буття:
Не здайся
Ї веснам. Легше
Ї зимам
не здатися. Не здайсь веснi.
Спасенноï тримайся криги,
пречистоï тримайся туги,
шаленоï тримайся муки
i так iснуй, бо це
Ї життя.
Важко читати рядки В. Стуса, зверненi до рiдноï землi, Украïни, рiдних.
У вiршi “Навкруг Землi моï кружляли мрiï” автор бачить рiдний край
затиснутим у пiвкулi географiчних карт, його символом є пiснi, знайомi з
дитинства. Поет любить свiй край, пишається ним. Та коли вiн пише про iсторичне
минуле, настрiй його змiнюється. Характеризуючи тогочасне украïнське життя,
Стус пише: “Нiмує край, вiн
Ї царство нiмоти”. З гiркотою поет стверджує:
Нема менi вiтчизни,
нема менi вiтчизни
Ї нi-нi-нi.
Душа горить в смертельному вогнi,
разить мене
Ї од запаху трутизни.
Iз яким болем Стус говорить цi слова. Йому соромно за своïх сучасникiв, якi
безмовно живуть у атмосферi обману i фальшi. Я впевнена, хоч поет i пише, що у
нього нема вiтчизни, болить його душа за рiдним краєм, за своєю землею.
Перебуваючи на засланнi, вiн часто загдував Украïну, рiдну домiвку, родину.
Саме вони додавали сил вистояти:
Бо вже не я
Ї лише жива жарина
горить в менi.
Лиш нею я живу.
То пропiкає душу Украïна
Ї
та, за котрою погляд марно рву.
Менi близькi i зрозумiлi його почуття, я захоплююсь людиною, життя якоï було
сповнене добра, любовi та благородних дiянь в iм’я Украïни. Василь Стус
передчував свою загибель i був готовий до неï. Сьогоднi його поезiя стала
широко вiдомою народу, для якого вiн творив. Недаремно поет стверджував:

Народе мiй, до тебе я ще верну,
Як в смертi обернуся до життя
своïм стражденним i незлим обличчям
Як син, тобi доземно уклонюсь
i чесно гляну в чеснi твоï вiчi
i в смертi з рiдним краєм порiднюсь.






Схожі твори: