Головна Головна -> Твори -> Стiйкiсть i незалежнiсть поетичних переконань В. Стуса

Стiйкiсть i незалежнiсть поетичних переконань В. Стуса




Василь Стус по праву вважається одним з найвизначнiших украïнських поетiв
двадцятого столiття. Вiн широко вiдомий в Украïнi та за ïï межами.

Поет вражає своєю вiдвагою i самозреченням, стiйкiстю i незламнiстю, з якими вiн
виступав за високi iдеали добра i справедливостi. Навiть у неволi вiн свято вiрив
у нацiональне вiдродження свого народу, у незнищеннiсть нацiï, ïï
мови та культури, в те, що пророцтво великого Кобзаря обов’язково здiйсниться.

Навiть за тюремними мурами бачив В. Стус Украïну в образi дзвiнкого собору.
Украïною вiн жив i марив на чужинi. Ця любов була головним сенсом його життя.
Доказом цього є невеликий вiрш “На колимськiм морозi калина…” На чужiй землi
зацвiла калина рудими слiзьми:
На Колимськiм морозi калина
зацвiтає рудими слiзьми.
Неосяжна осонцева днина,
i собором дзвiнким Украïна
написалась на мурах тюрми.
Вiд Стуса вимагали зректися своïх полiтичних переконань, вiдмовитися вiд
протесту проти пригнiчення рiдного народу. За це обiцяли звiльнити з в’язницi. Але
поет не згодився, як важко йому не було:
Весь обшир мiй
Ї чотири на чотири.
Куди не глянь
Ї то мур, куток i рiг.
Всю душу з’ïв цей шлак лiлово-сiрий,
це плетиво заламаних дорiг.
Поет бачив безнадiйнiсть свого становища i свiдомо сприймав його як неминучiсть,
заповiдану долею:
Нiхто тебе в недолi не врятує,
нiхто й не зiб’є з власноï тропи.
Моральну силу вистояти, не схилитися дає поетовi переконання у тому, що правда

Ї за ним, що життя його сповнене добра, любовi i благородних дiянь в iм’я
Вiтчизни, украïнського народу, що дорога обрана ним правильно:

На нiй i стiй, i стiй, допоки скону,
допоки свiту й сонця – стiй i стiй.






Схожі твори: