Головна Головна -> Твори -> Проблематика психологiчноï новели Василя Стефаника “Новина”

Проблематика психологiчноï новели Василя Стефаника “Новина”




Оригiнальнiсть новел Стефаника полягає ще, як вiдзначив Iван Франко, у новому
способi “бачення свiту крiзь призму чуття i серця не власного, авторського, а
мальованих автором героïв”. Стефаник живе iнтересами своïх героïв,
глибоко спiвчуває ïм. “Всi нариси Стефаника, – пiдкреслювала Леся
Украïнка, – пройнятi тим животворним духом спiвчуття автора до своïх
персонажiв, який надає непереможноï чарiвностi художнiм творам i якого не
може приховати навiть найоб’єктивнiша форма”.
Стефаника називають майстром психологiчноï новели, i одним iз його шедеврiв є
“Новина”. Новела починається повiдомленням про вражаючий i страшний факт: “У селi
сталася новина, що Гриць Летючий утопив у рiцi свою дiвчинку. Вiн хотiв утопити i
старшу, але випросилася”. В основу новели покладено конкретну подiю, яка трапилася
на Покуттi наприкiнцi голодного 1898 року в селi Трiйцi. “У Трiйцi вмерла жiнка
одного чоловiка i лишила двоє дiтей. Не було кому ïх чесати i обперати.
Одного вечора взяв чоловiк маленьку дитину на руки, а май (трохи) бiльшу за руку й
повiв до Прута топити. Маленьку кинув у воду, а старша взялася просити. “Но то йди
собi сама додому й газдуй, а я йду до суду замельдуватися. Заки я вернусь з
кримiналу, то ти давно вже у …мамках будеш”. Та й розiйшовся тато з донькою”, –
з гiркотою писав про цей трагiчний факт Стефаник Кобилянськiй 14 жовтня 1898 року.

Образ Гриця Летючого сам по собi трагiчний. Цiлу зиму Гриць, не маючи палива, спав
з дiтьми на холоднiй печi, страшенно голодував. Його дiти були такi худенькi, що
дивно було “як тi дрiбонькi кiсточки держалися вкупi”. Коли вони просили
ïсти, доведений до вiдчаю Гриць роздратовано вигукував: “то ïжте мене, а
що я дам вам ïсти?”
У цих гiрких словах виливається нарiкання Гриця на тяжку селянську долю. Голоднi
дiти не зважають на щоденнi батьковi прокльони, до яких вони вже звикли. I коли
батько дав ïм шматок хлiба, то “вони, як щенята коло голоï кiстки, коло
того хлiба заходилися”. Тяжко жити Грицевi самому, а ще тяжче йому, батьковi,
дивитися на страждання виснажених голодом дiтей-сирiт, в яких, здавалося, були
живими лише очi, налитi вагою горя, а решта тiла уже зовсiм висохла вiд голоду.
“Здавалося, що тi очi важили би так, як олово, а решта тiла, якби не очi, то
полетiла б з вiтром, як пiр’я”.
“Мерцi” – нараз подумав про них Гриць, i його пройняло жахом, кинуло в пiт. I з
цiєï хвилини Гриць задумується, чи не краще було б дiтям вмерти, анiж так
страждати. Але смерть не приходила. Батько впадає у вiдчай. Любов до дiтей i
бажання швидше, за одним разом, покiнчити з крайнiм бiдуванням та з усiма муками,
як важкий камiнь, давить груди. Нестерпнi страждання й усвiдомлення безвихiдностi
становища примушують Гриця пiдняти руку на рiдних дiтей i приректи себе на страту:
“Скажу панам, що не було нiякоï ради: анi ïсти що, анi в хатi затопити,
анi вiпрати, анi голову змити, анi нiц! Я си кари приймаю, бо-м завинив, та й на
шибеницю!”
Гриць Летючий – спролетаризований галицький селянин – не пiднявся ще до
усвiдомлення необхiдностi активного протесту проти жахливоï капiталiстичноï
дiйсностi. Затурканий, скований ланцюгами, вiн виявив слабкодухiсть. Йому
здавалося, що кращий вихiд – смерть. Це зовсiм не означає, що Стефаник виступає
проповiдником песимiз му. Навпаки, вiн закликає до енергiйних дiй, до боротьби
селянства з капiталiстами. Письменник засуджує капiталiстичний лад, що прирiкає
селянство на злиднi та голодну смерть.
Розкриваючи психологiю своïх героïв, зображуючи ïхнi почуття i
переживання, Стефаник найчастiше вдається до контрастних зiставлень i порiвнянь. У
новелi “Новина” нарочитiй зовнiшнiй грубостi Гриця, яка знаходить вияв у його
лайливих словах, протиставляється його душевна доброта, батькiвська любов до
дiтей.
Глибоко правдивi твори Стефаника звучать як обвинувальний вирок усьому
капiталiстичному ладовi. У своïх новелах письменник вiдкрив прагнення
трудящих Галичини до соцiального й нацiонального визволення, ïхню любов до
свого рiдного украïнського народу.






Схожі твори: