Головна Головна -> Твори -> Життєва основа новели “Новина” Василя Стефаника (Роль художньоï деталi)

Життєва основа новели “Новина” Василя Стефаника (Роль художньоï деталi)




В основу сюжету новели “Новина” В.  Стефаника покладена реальна подiя, що
трапилася в селi Трiйцi 1898 року.
Коли Максим  Горький прочитав цю новелу, вiн сказав: “як коротко, сильно i страшно
пише ця людина”. Батько дружини В.  Стефаника – Кирило Гаморак, – прочитавши
“Новину” та iншi новели, сказав: “Не пиши так, бо вмреш”. А Стефаник написав аж 72
новели.
Чому ж такi страшнi слова говорять про твори В.  Стефаника? Тому що за його
короткою розповiддю про трагедiю сiм’ï Гриця Летючого – глибока прiрва
людського горя, страждань, переживань. Яка сила психологiчноï деталi: Гриць,
кинувши дiвчатам кусень хлiба, почав потрясати хату страшними прокльонами, а
“дiвчата не слухали татовоï бесiди (яке мирне слово), бо таке було щоднини i
щогодини, i вони привикли”.
Писати коротко i сильно вдається не кожному письменниковi. Треба умiти вiдшукати
те точне слово, за яким криється цiла картина людського життя, стан душi, горе,
мука. Це слово називається в лiтературi художня деталь. В.  Стефаник був великим
майстром художньоï деталi. Наприклад, “ïли хлiб на печi…, здавалось,
що кiстки в лицi потрiскають”, “очi… як олово”, “глемедали хлiб”. Так Стефаник
пiдводить читача до того страшного слова, що обпекло батькову свiдомiсть: “Мерцi!”
А ось художнi деталi, якi розкривають важкий психiчний стан батька, що замислив
жахливе: “камiнь давив груди”, “почорнiв”, “очi запали всередину”, “йшов довго
луками”, “рiка – велика струя живого срiбла”, “Гриць скреготав зубами, аж гомiн
лугом розходив ся”, “чув на грудях довгий огневий пас, що пiк у серце i голову”.
I, нарештi, “борзенько взяв Доцьку i з усiєï сили кинув у воду”. Бо боявся
передумати, адже Гандзуню вiн уже вiдпустив. Потiм “вступив у воду – й задеревiв”.

Страшно читати, коли голод i холод, бiда й нестатки штовхають батька на злочин, на
дiтовбивство. Страшно, що немає кому подати руку допомоги, що людська бiда байдужа
iншим, благополучнiшим.
Невже нiхто не мiг допомогти? Страшно, бо описаний Стефаником випадок – це не
художнє перебiльшення, не якась символiчна картина крайнього зубожiння. Це – саме
життя. Страшно, бо суспiльство, осудивши батькiвський злочин, не хоче усвiдомити
свого злочину перед людьми. Адже батько з вiдчаю топить дитину, рятуючи
ïï вiд голодноï смертi. Батько сам – нещадна жертва.

Уся ця страшна трагедiя викликає протест проти негiдного станови ща людини на
своïй землi, бажання щось змiнити, кличе до пошуку виходу з тяжкого
становища.






Схожі твори: