Головна Головна -> Твори -> А лебедi летять… над моïм дитинством… над моïм життям (за повiстю М. Стельмаха “Гуси-лебедi летять…”)

А лебедi летять… над моïм дитинством… над моïм життям (за повiстю М. Стельмаха “Гуси-лебедi летять…”)




Видатний письменник дивиться на небо. Вiн щось хоче побачити там? Нi, вiн згадує
своє дитинство, i вже перед нами стоïть маленький хлопчик Михайлик, який
народився в мальовничiй мiсцевостi на Вiнниччинi. Згадується матуся, Ганна
Iванiвна, така добра, ласкава, невтомна трудiвниця. Саме вона навчила свого сина
любити кожну травиночку, милуватися росою вранцi та заходом сонця ввечерi,
вслухатися в “бентежнi звуки далеких звонiв”, що ïх струшують на землю з
високого пiднебесся отi казковi гуси-лебедi, повертаючись весною з далекого вирiю.

А скiльки доброго зробили для Михайлика батько, дiд Дiм’ян, колишнiй крiпак,
дядько Микола, якого прозивали Бульбою, бабуся, яку дуже любив. Усе. дитинство
було сповнене незвичайним, романтичним, казковим,
Ї все це оточувало майбутнього письменника змалечку. Вже через багато рокiв
Михайло Панасович Стельмах у своïх чудових повiстях “Гуси-лебедi летять” i
“Щедрий вечiр” про все це розповiсть своïм читачам. I кожен iз нас зможе
побачити перед собою образи простих, добрих, щирих трударiв, серед яких пройшли
дитячi роки малого Михайлика. Якось хлопчик побачив виставу в сiльськiй
хатi-читальнi. Враження було таким сильним, що вiн сам вирiшив написати п’єсу.
Стiльки ночей вiн працював над нею! Але написав! Може, це було дещо наïвним,
але щирим, а вже потiм, через багато рокiв, цей потяг до письменства перерiс у
талант. Було у письменника нелегке життя: навчання, служiння у лавах Червоноï
Армiï, вiйна, госпiталь, лiкування. Навiть у такi моменти Михайло Стельмах
писав про свою любов до землi, про страшнi часи, коли гинуть друзi. Але пiсля
перемоги з’явилися iншi твори, такi рiзноманiтнi i цiкавi. Автор пише вiршi,
романи, п’єси, кiносценарiï, повiстi, статтi. Але все-таки перевагу вiн надає
прозi, особливо романам i повiстям. Червоною ниткою через його творчiсть пройшла
любов до людей, до землi.
Якось автора спитали про роль сюжету в лiтературному творi, на що М. Стельмах
вiдповiв: “Сюжет
Ї вигадане слово. Я не визнаю його i цураюсь, як домовика”. В цьому i
простежується своєрiднiсть композицiï у творах письменника. Скiльки ïх
було написано, але дитячi спомини про друга Петра, про книжку
“Пригоди Тома Сойєра”, яку так хотiлося почитати, про дiвчинку Любу,

Ї все це залишилося в пам’ятi письменника i його незабутнiй повiстi “Гуси-лебедi
летять”, де малий Михайлик переживає стiльки подiй у своєму дитячому життi. Сам
Михайло Стельмах був гарним батьком для свого сина та дочки, ростив ïх у
любовi, розповiдав про все те, що так любив iз дитинства, тому, мабуть, молодому
поколiнню так подобаються твори цього письменника.






Схожі твори: