Головна Головна -> Твори -> СТАРИЦЬКИЙ МИХАЙЛО БІОГРАФІЯ

СТАРИЦЬКИЙ МИХАЙЛО БІОГРАФІЯ




1849-1904)
Народився у с Клiщинцi на Черкащинi в дрiбномаєтнiй помiщицькiй родинi. Рано
залишився сиротою, виховувався в родинi вiдомого композитора М. Лисенка. Навчався
в Полтавськiй гiмназiï, Харкiвському та Киïвському унiверситетах.
Працював у недiльних школах, театральних та народознавчих гуртках. Оселившись з
1871 р. в Києвi, поєднує лiтературну творчiсть з театральною дiяльнiстю (був одним
iз засновникiв i керiвникiв славетного театру корифеïв), бере активну участь
у роботi Пiвденно-Захiдного вiддiлу Росiйського географiчного товариства П.
кубинського. Усе життя вiддав розбудовi украïнськоï культури.

Письменник. Починав як поет (у 1881-1883 pp. зiбрав вiршi i видав ïх удвох
томах пiд назвою “З давнього зшитку. Пiснi i думи”), а його поезiя “Заклик” (“Нiч
яка мiсячна…”) стала народною пiснею. Залишив багато перекладiв (з
росiйськоï, англiйськоï мов). Вiдчуваючи обмеженiсть украïнського
сценiчного репертуару, написав низку власних драм (“Не судилося”, “Талан”, “У
темрявi”, “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорницi”, “Маруся Богуславка”,
“По-модньому” та iн.), а також низку п’єс за сюжетами iнших авторiв: (М. Гоголя,
Е. Ожешко, Ю. Крашевського (“Циганка Аза”), Я. Кухаренка, П. Мирного, I.
Нечуя-Левицького (“За двома зайцями”). Прозовий доробок складається з романiв
“Молодiсть Мазепи”, “Руïна”, “Останнi орли”, “Розбiйник Кармелюк”,
трилогiï “Богдан Хмельницький”.
М. П. Старицький
Ї “батько украïнського театру”
“Батьком украïнського театру” назвав Михайла Петровича Старицького Iван
Франко, вiдзначивши його видатну роль у становленнi й розвитку вiтчизняноï
драматургiï. В украïнському театрi М. Старицький був i драматургом, i
автором, i режисером, i органiзатором театральних труп. Його перу належать п’єси,
в основу яких покладено гострi соцiальнi конфлiкти, характернi для
пореформеноï Украïни: “Не судилось”, “Ой не ходи, Грицю, та й на
вечорницi”, “У темрявi”, “Розбите серце”, “Талан”.
Ще на початку лiтературноï творчостi, й особливо в останнi роки життя, увагу
майстра слова привертали iсторичнi теми. Старицький
Ї автор багатьох iсторичних романiв i повiстей, а також драм “Богдан
Хмельницький”, “Маруся Богуславка”, “Оборона Бушi”, “Остання нiч”, у яких
реалiстично зображено минуле украïнського народу, його героïчну боротьбу
проти турецько-татарських завойовникiв i польськоï шляхти.
“Богдан Хмельницький”
Ї одна з кращих п’єс украïнськоï класичноï драматургiï; вона
була написана на основi глибокого вивчення iсторичних та фольклорних матерiалiв з
використанням народних переказiв, iсторичних пiсень та дум про Хмельницького.
П’єса охоплює у часi кiлька рокiв боротьби украïнського народу за своє
нацiональне визволення з-пiд гнiту польськоï шляхти. У нiй, поряд iз
соцiальними, поданi виразнi особистi мотиви: драма Ганни, яка таємно й безнадiйно
закохана в Богдана; особиста драма Богуна, що так само безнадiйно кохає Ганну;
облудлива й честолюбна Єлена, яка заграє то з Тимком, то з Чаплинським. Головнi
героï й iншi персонажi
Ї носiï патрiотичноï iдеï визвольноï боротьби

Ї надiленi рисами не тiльки визначних, а й водночас звичайних реальних людей. За
всiєï складностi та суперечливостi постатi гетьмана Богдана Хмельницького як
державного дiяча, що став на чолi украïнського народу в один з найтяжчих
перiодiв його героïчноï iсторiï, вiн змальований Старицьким
правдиво, з любов’ю i щирою симпатiєю.
До творiв, побудованих на фольклорному матерiалi, належить i драма Старицького
“Маруся Богуславка” (1897), в якiй автор змалював правдивi картини з iсторiï
украïнського народу, пов’язанi з його боротьбою проти турецьких загарбникiв.
Та головна увага автора
Ї на образi Марусi Богуславки. Ми пересвiдчуємося, що душа ïï належить
Украïнi
Ї жiнка без вагань звiльняє з рабства козакiв i сама хоче повернутися в
Украïну. Розриваючись мiж материнськими почуттями i тугою за рiдною землею,
вона помирає на руках у матерi та Сахрона.
Драма “Оборона Бушi” (1899) представляє нам один з трагiчних моментiв боротьби
украïнського народу проти польсько-шляхетських загарбникiв уже пiсля
Переяславськоï ради. П’єса наснажена могутнiм пафосом справжнього народного
патрiотизму, любовi до своєï вiтчизни: усi знають, що йдуть на вiрну
загибель, але нiхто не вагається, бо треба допомогти з’єднатися силам
Хмельницького i Богуна. Звертаючись до складних i драматичних перiодiв
iсторiï украïнського народу, змальовуючи героïв своïх
iсторичних творiв сповненими сили i душевноï краси, Старицький виявив вiру в
краще майбутнє Украïни.






Схожі твори: