Головна Головна -> Твори -> ХІХ-ХХ століття: основні тенденції і напрямку розвитку літератури

ХІХ-ХХ століття: основні тенденції і напрямку розвитку літератури




На межі ХІХ-ХХ століть, перш за все інтелектуальні верстви переживають своєрідний світоглядна криза, епоха сповнена якогось «порогу», за яким – всесвітні катастрофи і катаклізми. Це настрій, настрій декадансу, занепаду, неприйняття життя, смуток і т. п. Декаданс – це літературний напрям або течія. Не можна ставити його в один ряд, скажімо, з реалізмом чи символізмом, адже декадентські ноти можуть бути як у реалізмі, так і в символізмі. Настрою декадансу відчувалися вже у творчості членів англійського гуртка прерафаелітів, яке було організовано 1848 р. («Прерафаелітское братство»). Очолював це братство Д. Г. Россетті, поет і художник. Щодо розуміння особливостей декадентського світосприйняття і творчості характерною є історія появи збірки його віршів.
Россетті написав їх, але не надрукував і поклав до труни своєї померлої дружини пролежали ці вірші в землі досить довго, аж раптом, під впливом часу, друзів-прерафаелітів, Россетті вирішив-таки їх опублікувати, і, діставши з труни, видав збірник. Ось така «потойбічна» символіка – одна з характерних особливостей літератури, позначеної декадентськими настроями.
Діяльність прерафаелітів справила вплив на творчість А. Суінбер на, О. Уайльда (згадаємо похмуру тональність «Портрета Доріанг Грея»). Надзвичайно яскраво настрою декадансу втілилися у творчості символістів. Батьківщиною символізму як літературного напряму вважається Франція (творчість П. Верлена, А. Рембо, С. Малларме), і часом зародження – 1870-ті роки. Принципи символізму вплинули на творчість Г. Метерлінка, Г. Гофмансталя, Р. Г. Рільке та ін Був би дуже вузьким розгляд символізму виключно з точки зору втілених у творах символістів декадентських настроїв. Ні, символізм – явище значно складніше і багатше.
Якщо, скажімо, письменники-Реалісти зображували життя, його закони «як воно є насправді», то символістів зовсім не цікавила справжня, реальна життя. Вони не хотіли «принижуватися» до його зображенню. І взагалі вони вважали, що не треба закладати і шукати в літературі якогось раціонального значення. Навіть значення слів (первоелементная література) Їх не цікавило, вони демонстративно ігнорували значення слова, їх цікавила музичні слова, навіть музика звуків. Звідси знаменитий заклик: «Про музику треба дбати …» або: «Як і раніше – музика у слові …») (П. Верлен. «Мистецтво поетичне»). І взагалі символісти вважали, що завдання поезії – вплив не на свідомість, розум, а на підсвідомість, навіювання (такі впливи називають суггестией або сугестивному впливом). Символісти поширився у світі. Особливо плідним він став у Росії в 1890 – 1910-х роках (найяскравіший поет – О. Блок, Теоретик – А. Білий).
Наприклад, видатний російський письменник Блок відчув значний вплив імпресіонізму, мовляв, ніч була темною, якщо можна написати на греблі в місячному сяйві блиснуло скельце розбитої пляшки, майнула тінь від собаки. Адже читач з другого опису теж спіткає, що мова йде про ніч, а наскільки поетичні, літературні саме ці імпресіоністичні способи зображення. У імпресіонізмі надзвичайно цінувалося перше враження від кого – те, чого-то, а опис відбувалося немов штрихами, мазками. Мальовничу картину маляра-імпресіоніста можна легко розпізнати з інших таким чином: при близькому спогляданні, вона ніби розпадається на безліч не пов’язаних один з одним мазків, штрихів, а відійдеш на відстань і «проявляється» який пейзаж або портрет. Так і в літературі. Це увага Чехова мазка-деталі, штриха-деталі тонко відчув письменник-реаліст Горький, який прямо написав колезі: «Ви вбиваєте реалізм.
Техніку імпресіонізму застосували брати Гонкури, К. Гамсун (роман «Голод»), Цвейг (ранні новели), Рільке, навіть натуралізму – Золя. За естетичним принципам і технічними прийомами імпресіонізм часто зближується з неоромантизмом на питання (Р-Л. Стівенсон, Дж. Конрад, Гофмасталь), символізмом (П. Верлен, С. Метерлінк, К. Бальмонт). Крім того своїм прагненням передати майже невловимі душевні переживання людини імпресіонізм наближається до принципів літератури «потік свідомості»
Крім згаданих, на межі ХІХ-ХХ століть складається більшість теорій модернізму. Однак це означає, що одночасно не працювали письменники-реалісти і романтики (неоромантики). Тим не менш, саме розглянуті літературні явища визначали «художнє обличчя» епохи – «порогу століть»






Схожі твори: