Головна Головна -> Твори -> Шлях на Голгофу

Шлях на Голгофу




Твір Про долю Василя Стуса. Скільки людей розумних, добрих втрачено! Так вже воно повелося у нас: за життя – хула, після смерті – хвала і навіть поховання останків на Байковому кладовищі … Високий на зріст, худий, струнка тверда постава, рішучі колючі очі з-під густих насуплених брів, різкий цілеспрямований профіль, гострий , допитливий розум, безмежна закоханість у рідне слово, бентежна тривога за його майбутню долю – таким запам’ятався Василь Стус і друзям, і ворогам.

Зараз, коли постать Стуса як борця і як поета знана в цілому світі, виявилося багато відомих і маловідомих людей, які називають себе його вірними друзями. Але чому їх було так мало біля, коли поета мучили, судили, відправляли в табори, коли він не мав можливості писати, друкувати свої твори, коли остерігався сказати зайве слово, яке могло зашкодити не йому, а комусь іншому? .. З ним часто говорили «по щирості», радили «трохи поберегти себе». До «теорії самозбереження» тоді вдавалися чимало людей з творчої інтелігенції, зокрема і молодь, коли потрібно було примирити власну совість з необхідністю якось вижити. Поет С. Крижанівський «заспокоював»:

* Святі у небо пориваються
* І Падають до грішної землі.

Багатьом думалося: я трішки потерплю, помовчу, а вже потім, тоді себе і покажу! Але цей підступний прийом самообману привів зрештою до загального манкуртизму і капітуляції перед могутністю «старшого брата». Для Василя Стуса вищої моральною нормою було не самозбереження, а за його виразом, «прямостоячі». Він до кінця був чесним з собою і зовсім не здатним до будь-яких компромісів. Саме це і визначило його долю. Він просто не міг вижити в підлому світі брехні, безчестя і лицемірства. Василь Стус не прийняв і не зрозумів суспільства, а суспільство – його. Почалися року поневірянь, переслідувань та принижень, пошуків роботи, аби мати шматок хліба для себе та родини. Про публікації не могло бути й мови. Він наймався на будь-яку роботу (кочегаром, сторожем), але його звільняли під тим приводом, які не мають права тримати на «чорної» роботи дипломованого філолога. Трохи згодом по країні бродили вже сотні інтелігентів, позбавлених засобів до існування і людських прав. Влада замінила фізичне знищення інакодумців моральним і громадянським знищенням. Василь був одним з перших, кому довелося пити з цієї гіркої чаші.

Шлях на Голгофу пішов круто вгору: арешти, тюрми, табори. Система тодішнього суспільства намагалася зламати поета. Багато хто так і не зміг осягнути внутрішню міць цієї людини, його здатність протистояти силам зла, не поступитися істиною ні на гран. Але розгадати феномен Стуса необхідно, щоб знайти відповідь на головне питання нашого національного буття. Маємо зрозуміти Василя Стуса, щоб наблизитися до нього, адже попереду – безліч випробувань, які потрібно пройти на шляху до свободи.






Схожі твори: