Головна Головна -> Твори -> Аналіз вірша Пушкіна «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний»

Аналіз вірша Пушкіна «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний»




Пройде трохи часу і після повернення в Петербург після завершення Капітанської дочки Пушкін напише своє останнє програмний вірш – Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний …, де тема творчості розкривається кілька з іншої сторони. Не надрукованого за життя, воно стало заповітом Пушкіна. Обравши традиційну, багатьом європейським літературам відому форму визначення поетом своїх заслуг, Пушкін перед обличчям світу сміливо і відважно проголосив новий, єдино істинний критерій оцінки творчості – критерій його народності. І, проголосивши, застосував його до себе, визнавши, що поетичним словом своїм він служить народу. Це було наказом, майбутнім поколінням письменників:

* І довго буду тим люб’язний я народу,
* Що почуття добрі я лірою будив,
* Що в мій жорстокий вік прославив я свободу
* І милість до переможених закликати.

Пушкін приймає ідеали життя, вироблені народом, – свободу, добрі почуття, милосердя. У першій строфі – розрахунок з самодержавством: пам’ятника самовладдя Пушкін протиставляє свій пам’ятник. Знаку панування імператорської влади – Олександрійському стовпа – волелюбну, бунтівну, сповнену любові до людини поезію. Загальновідомо, що зразком для вірша Пушкіна була ода Горація До Мельпомени, але позиція поета виявляється зовсім іншою.






Схожі твори: