Головна Головна -> Твори -> Аналіз вірша М. Ю. Лермонтова «Скеля»

Аналіз вірша М. Ю. Лермонтова «Скеля»




М. Ю. Лермонтов – відомий російський поет. Його жізн’ була короткою і яскравою, як спалах блискавки, – він не дожив і до двадцяти семи років, але роки його життя були наповнені злетами вдохняве-ня і гіркотою розчарувань. Почуття болісного самотності, яке відчував Лермонтов, знайшло втілення у своєрідних пейзажних замальовках, в яких відчувається затаєна бол’ поета. Сучасники Лермонтова сприймали його творчість як вираження своїх дум і сподівань, у його віршах – ставлення до навколишньої дійсності, внутрішній світ поета. Лермонтов говорить про неможливість з’єднання люблячих сердець, в його віршах виникає образ самотнього скелі, від якого вранці помчала «хмаринка золота». У вірші «Скеля» маленька світла хмаринка на короткий час скрашує самотність великої скелі:

* Ночувала хмаринка золота
* На грудях скелі-велетня …

Але допитливою хмаринці хочеться чогось нового і невідомого, вона не може спокійно всидіти на одному місці і тому

* Вранці в дорогу вона помчала рано.
* За лазурі весело граючи …

Колишня гармонія порушена, скеля не може забути того чудового часу, коли йому так добре було разом з хмаркою:

* Але залишився вологий слід зморшці Старого скелі …

До болю сумно кручі, не вистачає йому нічного короткого спілкування з хмаркою, ще сумніше йому представляється його самотнє існування:

* … Самотньо Він стоїть, замислився глибоко,
* І тихенько плаче він у пустині.

Ліричного героя Лермонтова болісно гірко усвідомлювати свою самотність, він мріє про важко досяжною душевної гармонії. Здавалося б, він все для цього зробив, але він думає і намагається зрозуміти, де були зроблені помилки. Ліричний герой – це сам поет, також шукає сенс життя й духовна єдність з навколишнім світом.

Автор відчуває себе самотнім в навколишньому світі: скеля стоїть «самотньо», «тихенько плаче». Скеля у величезному безмежному морі відчуває себе немов «в пустелі» – так Лермонтов втілює у своєму вірші почуття заточеного, що він відчуває при думці про гніт, що панує в країні. Але Лермонтов не приречено і безвихідно переносить ув’язнення, у поета відчувається ненаситна жага боротьби і пристрасний порив до свободи: хмаринка «в дорогу … помчала рано», «по лазурі весело граючи».

Ліричний герой Лермонтова, як і сам поет, не бездіяльний, він все-таки прагне до знаходження душевної гармонії. Нехай це нелегко, дорога далека і важка, але герой не впадає у відчай.






Схожі твори: