Головна Головна -> Твори -> Твір: Що я зрозумів, прочитавши збірку К. Г. Паустовського «Золота троянда»

Твір: Що я зрозумів, прочитавши збірку К. Г. Паустовського «Золота троянда»




Вже на схилі віку Костянтин Георгійович Паустовський написав дуже мудре і глибоке за своїм змістом твір, який назвав «Золота троянда». Зазвичай на схилі років люди починають замислюватися над тим як вони прожили своє життя, над тим, які помилки вони здійснили, над тим як вони можуть у даний момент їх виправити, над тим що ще вони встигнуть зробити, щоб залишити після себе незабутній слід для нащадків. Так ось, грунтуючись на своєму багатому життєвому досвіді, гарненько все переосмисливши, і, зваживши всі за і проти, багато хто починає нове життя, яка сповнена радості, щастя, захоплення. Таким чином, Костянтин Георгійович Паустовський відкриває нам завісу таємниці сенсу життя і осягнення щастя в своїй книзі «Золота троянда». Тому багато хто з тих, хто прочитав цей твір, знайшли для себе в ньому відповіді на виникаючі за течією житті питання.

Перше оповідання цієї книги, який ми розглянемо докладніше, називається «Дорогоцінна пил». У ньому автор описує нам історію паризького сміттяра Жане Шамете. Наше знайомство з головним героєм проходить під час його служби в армії. Чи не взявши участь ні в одному бою, Жане випадає щасливий випадок покинути армію і повернутися на батьківщину. Але при цьому він отримує завдання відвезти до Франції маленьку дочку полкового командира Сюзанну. Так ось, в процесі спілкування дівчинки і Шамета ми і дізнаємося про життя головного героя в найдрібніших подробицях. Він так зворушливо, ніжно, по-дитячому наївно згадує про своє дитинство, що читач геть-чисто забуває про нелегкий несолодко цьому Жана. В основному всі спогади його пов’язані з рідною домівкою, з рідними місцями, зі звичаями і легендами його рідних місць. Одна з історій, розказаних для Сюзі, пов’язана із золотою трояндою.

За переказами, її власник наділявся неземним щастям. Золота троянда – є основною ниткою оповідання, вона проходить через весь твір в якості важливого елемента. Можна сказати, вона є фундаментом даного твору, на цій невеликій деталі побудована вся сюжетна лінія розповіді. Золота троянда уособлює щось прекрасне, світле, неземне – щось, що можна назвати щастям. Зауважте, Паустовський не описує нам тяжку долю Жане Шамете, він не закликає читача до жалю або співчуття до цього персонажа, це було б занадто просто для такого великого письменника й тонкого психолога як Костянтин Георгійович. У цьому і є вся його суть: навіть на передсмертному одрі головний герой- сміттяр, зображений як творець щастя, як гідний чоловік, як казкове створіння. Так ось цей розповідь про золоту троянді вселив у душі Шамета і Сюзі надію на благополуччя, віру в щастя, він втілив легенду в життя, відтворивши золоту троянду зі старого перекази в життя. Шкода тільки, що не всі здатні побачити золоту троянду, повірити в її існування і магічну, чарівну силу. Адже і в звичайній троянді хтось бачить тільки колючі жорсткі шипи, а хто-то прекрасний запашний бутон. І в житті, справжню ціну щастя знають ті, хто справді пізнав всю глибину гіркоти і негараздів.

Так чому ж Костянтин Георгійович Паустовський вирішує закінчити свою розповідь так трагічно – смертю Жане Шамете? Адже, здавалося б, він тільки що докопався до істини, тепер би ось жити, та й жити. Але … в цьому весь Паустовський.

За легендою древніх мудреців, людям не випадково в житті зумовлений такий період як старість. Людина стає не цікавий сам собі, коли начебто, він все вже знає. Хоча я б посперечалася з мудрецями, адже одного життя не вистачить, щоб знати абсолютно все. Але, Шамет остогидло сам собі, вже не було сил дивитися на себе в дзеркало. Він називав себе незграбною личини, шкутильгає на ревматичних ногах. Жан дуже довго, наполегливо і важко йшов до своєї мети, і ось коли вона нарешті досягнута, її життя втрачає будь-який сенс, він втрачає до неї інтерес і все навколо безповоротно руйнується. Головний герой дізнається, що Сюзанна залишає країну і назавжди їде до Америки. Жане Шамете пізнав сенс життя, він повірив у щастя, і дізнався що означає бути щасливим. Тому залишає цей тлінний світ він з посмішкою на вустах.

Так про що ж цей розповідь? Він про просте людське щастя. Виявляється не так багато для цього треба. Потрібно просто по-іншому, з іншого ракурсу, з іншої точки зору поглянути на речі, на те, що нас оточує. В оповіданні К. Г. Паустовського «Золота троянда» немає хитросплетіннях сюжету, немає несподіваних поворотів подій, він не тримає нас в інтризі і напрузі. Читаючи його, можна просто відпочити душею. Твір спонукає подумати, переосмислити своє життя, переоцінити свої цінності. Якось по-домашньому тепло і добро стає на душі після читання цієї розповіді.






Схожі твори: