Головна Головна -> Твори -> Твір-роздум над романом Солженіцина «Архіпелаг Гулаг»

Твір-роздум над романом Солженіцина «Архіпелаг Гулаг»




Солженіцин у деяких з нас перегукується з найменуванням творіння, відкрив істину про події, що відбуваються в нашій країні в період правління грандіозного деспота. Деспота, який увічнив всю свою сутність у шістдесяти шести мільйонах понівечених і вбитих і навічно залишився самим таємничим і безжалісним суб’єктом, коли-небудь перебувала при владі на Русі. «Архіпелаг ГУЛАГ» – творіння не просто про в’язницях, таборах, це складний розбір епохи в історії держави Російської, яка пізніше стала називатися «епоха культу особи». Головною темою цього твору, на мою думку, є істина.

Істина про те, що відбувалося в СРСР в 30 – 40 роки. У передмові своєї книги Солженіцин говорить про те, що в його книзі всі події істинні, немає нічого вигаданого. Солженіцин описує саме буття, і воно є нам у всій її оголеності, в найдрібніших деталях. Вона весь час перебуває на межі смерті. Людина, її гідність, свобода розпливається в примітивних фізичних потребах організму, що стоїть на межі земного життя. Солженіцин здирає пелену неправди, яка заволікало очі багатьом, в їх чисельності та сама свідома частина суспільства – інтелігенція. Солженіцин підсміюється над їх Рожевими мріями. Цікаво те обставина, що у своєму оповіданні письменник не виключає головного героя, а як би об’єднує у своєму дослідженні мільйони дійсних доль, звичаїв. Солженіцин відновлює суспільну психологію жителя тоталітарної держави. В кожний дім приходить терор, і вже потекли неприборкані потоки людей у табори. Бралися люди ні в чому не винні, і в силу того не готові ні до якого відсічі. Формувалося відчуття, що від НКВД сховатися неможливо. А їм цього і треба було. Тиха овечка сірому по зубах.

Серед причин, які зробили допустимим всю цю жах, Солженіцин показує на наявність громадянського малодушності у російських людей. Ця споконвічна покірливість, яка вироблялася в російських мужиків століттями кріпосного права, і надала потенціал для шанування тиранів. Влада також була сильна тим, що була зроблена ставка на наймогутніше в людині – на його природні інстинкти. Отрок, чиє змужніння було не легким процесом, у якого були проблеми з іншою статтю, той, який відчував себе слабким, це бездоганний претендент у слідчі ГПУ. Самий нещадний людина це людина слабка, що знайшов владу над станами і участю інших людей. Влада вирощувала все підле й огиду в людях. Нелюд в чекіста не обмежувався ніякими межами. З людьми в цих особин не було абсолютно нічого спільного. Оскільки те, що відрізняє звіра від людини, у владних органах зовсім не цінувалося. Додати ще до цього струнку соціалістичну теорію і влада блатних у в’язницях і таборах.

А наслідки – немислимий за своїми розмірами геноцид, спрямований на знищення російського народу. Геноцид винищив найкращу його частину і слідства, якого будуть видні ще багато століть. Як художня книга «Архіпелаг ГУЛАГ» теж надзвичайно захоплюючий. Сам письменник називає свій твір «досвід художнього дослідження». До того ж, при жорсткій документальності «Архіпелаг» цілком художня робота, в якій разом зі знаменитими і невідомими, але в рівній мірі справжніми ув’язненими державного ладу функціонує ще одне примарне особа – це сам Архіпелаг, по каналах якого переправляються з острівця на острівець люди, пережоване звірячої тоталітарної машиною.

Твір О. Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ» зберігає незабутнє враження. Міркувати про його значення можна довго. Однак основна значимість «Архіпелагу» у формуванні тієї самої громадянського героїзму, носієм якого виступає сам письменник. Він до глибокої старості зберіг здатність відчувати сутність речей. За цю здатність він страждає і до цього дня, адже новоспечена влада, побачивши в письменника Солженіцина одвічного борця за справедливість, прикрила його трансляцію на телебаченні. Однак ми, які відають істину, донесемо її до решти






Схожі твори: