Головна Головна -> Твори -> Яків Бронза та його життя. Твір за оповіданням А. Чехова «Скрипка Ротшильда»

Яків Бронза та його життя. Твір за оповіданням А. Чехова «Скрипка Ротшильда»




Чимало творів написано про сенс життя, про високі пориви і благородних мріях людства. Тим не менш, щоденне життя людини часто далека від високих мрій і героїчних випадків. А часом воно і поготів ввижається нудним і буденним. Саме ці думки виникають, коли читаєш розповідь А. Чехова «Скрипка Ротшильда». Життя трунаря Якова Бронзи, жителя маленького містечка, який іноді грає на скрипці в єврейському оркестрі, виникає на диво нудним життям. Сам Яків вічно роздратований, можливо, саме через те, що не знає, як жити. А життя спливає і підходить до кінця. На що витрачає його людина? Ну, по-перше, на роботу, що допомагає заробити на хліб насущний. Але хіба живеш, тільки щоб працювати? Яків Бронза знайшов ще одне заняття – підраховувати збитки. І так він і гнівався з того, що в серцях кидав об землю рахунку і тупотів ногами. А поряд вмирала його дружина. Як дивно! Вона завжди була поруч, і здавалося, що так далеко на віки віків. А тепер вона вмирала, і вираз її обличчя був таким щасливим, ніби вона і жила тільки для того, щоб дочекатися смерті.

Ще б пак! Від постійних докорів чоловіка та його роздратованості і злості на її обличчі застиг злякався вираз. Вона постійно приходила в жах його гнівних нападів і не бачила за все життя нічого доброго. Хіба що ту вербу згадувала, під якою сиділи вони, молоді, сповнені надій, і маленьку біляву дівчинку – померлу дочку. І Яків раптом згадав, що колись за життя не пожалів її, ніколи не приніс їй гостинця з весілля, де грав його оркестр, нічого смачненького. Він взагалі не помічав її, наче це була кішка або собака. І що ж він знайшов разом з тим? Після її смерті пі відчув страшну самотність. На якусь мить він дізнався одну і ту ж вербу, про яку говорила йому Марфа, та й тут почав був підраховувати уявний збиток.

Невже життя нічого його не навчила? Таки навчила. Про це свідчить його остання розмова з Ротшильдом, якого він даремно образив, і чудова гра, в якій, здавалося, вмістилося все розуміння страшної істини:

* «Пройшла життя без толку, без ніякої радості …»

Це, справді, страшна істина, так як жити вже було колись. І все ж він спробував усе виправити останнім жестом доброї волі, віддавши скрипку Ротшильду.






Схожі твори: