Головна Головна -> Твори -> Тема та ідея поеми М. Некрасова «Мороз, Червоний ніс»

Тема та ідея поеми М. Некрасова «Мороз, Червоний ніс»




Тема поеми М. Некрасова «Мороз, Червоний ніс» досить певна, для поета вона є однією з основних у його творчості – це сфера життя, побуту та буття простого народу, селян, їх щастя і нещасть, поневірянь і радощів, важкої роботи і рідкісних хвилин відпочинку. Але, мабуть, більш за все цікавило автора саме жіночий характер. Ця поема цілком присвячена російській жінці – такою, якою бачив її поет. І тут відразу згадується вірш Некрасова «Вчорашній день, годині на шостому …», в якому він називає свою Музу «рідною сестрою» селянки, тим самим назавжди визначивши свою прихильність цій темі. «Мороз, Червоний Ніс» – поема про героїзм і силі жінки, які проявили в єдності з природою, і у протистоянні їй. Твір грунтується на глибокому, детальному знанні селянського побуту. У центрі поеми – жінка у всіх її іпостасях: «баба», «красива і потужна слов’янка», «матка» і, нарешті, «жінка російської землі». Поет малює національний тип, тому життя в поемі так значима, а смерть набуває значення справжньої трагедії. Героїня – «величава слов’янка», в зовнішньому вигляді якій втілилися народні уявлення про справжню красуню:

* Є жінки в російських селищах
* З спокійною важливістю осіб,
* З красивою силою в рухах,
* З ходою, з поглядом цариць, –
* Їх хіба сліпий не помітить,
* А зрячий про них говорить:
* «Пройде – немов сонце освітить!
* Подивиться – рублем обдарує! »

Російська жінка у Некрасова має справжнім душевним багатством. В її образі поетом показаний людина високих моральних якостей, що не втрачає віру, не зламаний ніякими бідами. Некрасов оспівує її стійкість у життєвих випробуваннях, гордість, гідність, турботу про сім’ю та дітей. Доля Дарини – нелегка доля селянки, яка взяла на себе всю чоловічу роботу, і від цього загинула. Її доля сприймається як типова доля російської жінки:

* Три тяжкі частки мала доля,
* І перша частка: з рабом повінчатися,
* Друга – бути матір’ю сина раба,
* А третя – до труни рабу коритися,
* І всі ці грізні частки лягли
* На жінку російської землі.

Турбота про сім’ю, виховання дітей, робота з дому і в полі, навіть найважчий труд – все це лежало на Дар’ї. Але вона не зломила під цією вагою. Саме цим і захоплюється поет. Він говорить про росіян селянка, що «бруд обстановки убогій до них немов не липне». Така жінка «і голод, і холод виносить». В її душі ще залишається місце і співчуття. Дарина пішла за багато верст за чудотворною іконою, яка могла б вилікувати її чоловіка. Правда, Дар’я уникла однією з «тяжких доль»: «до труни рабу коритися». Її відносини з Проклом склалися на рідкість щасливо. Чоловік її любив тієї стриманою, кілька суворої любов’ю, яка характерна для селянських сімей. У тяжкій праці вона завжди була йому не просто помічницею, але рівнею, вірним товаришем. Вона була тією опорою, на якій кріпилася сім’я. Їм з Проклом було даровано щастя ростити здорових дітей, мріяти про весілля сина. Важкість праці скупалася щирими почуттями, взаєморозумінням. Але хвороба забрала чоловіка. Поховавши його, Дар’я не здалася, проливаючи сльози, постійно звертаючись до нього, розмовляючи, наче з живим, виконувала вона ще більшу роботу, аби тільки ситі і здорові були діти. Але доля лиходійка визначила і дітям сирітську долю. Ні в одному життєвому бою не здалася Дарина, не поступилася вона і містичну силу. Мороз воєвода пропонує їй своє царство, «блакитний палац» і разом з цим спокій, забуття від мук, небуття. Але вона, замерзаючи, останнім зусиллям волі воскрешає у пам’яті все своє минуле життя, нехай важку і безпросвітну, але все ж дорогу їй. З тієї ж покорою, з якою вона зносила всі удари долі, Дар’я розмовляє з Морозом. На питання його «Чи тепло тобі, молодице?» Вона тричі відповідає: «Тепло». З її губ не зірвалося ні скарги, ні стогону.

Ідея поеми в тому, щоб прославити силу російської жінки. Для поета вона ідеал краси зовнішньої: «Красуня світу на диво, Рум’яна, струнка, висока», ідеал поведінки, адже вона працьовита, сувора, смілива; ідеал душевної краси, материнства, вірності, відданості чоловікові й непокори тягот долі.






Схожі твори: