Головна Головна -> Твори -> «Срібний вік» на прикладі творчості Цвєтаєвої

«Срібний вік» на прикладі творчості Цвєтаєвої




У 1914 готуючи книжку «Юнацькі вірші», Цвєтаєва склала цикл віршів, звернених до Парнок С. Я., спочатку вона назвала його «Помилка» – назва, який висловив її ставлення до цього епізоду життя. Пізніше вона замінила цю назву більш нейтральним «Подруга». Роман з Парнок Цвєтаєва назвала годиною своєї першої катастрофи»

* Повторю напередодні розлуки,
* Під кінець любові,
* Що любила ці руки
* Владні твої,
* І очі – кого-кого-то
* Поглядом не дарують! –
* Потребують звіту
* За випадковий погляд.
* І ще скажу стомлено,
* – Слухати не поспішай! –
* Що твоя душа мені встала
* Поперек душі.

* Щасливий, хто тебе не зустрів
* На своєму шляху.

Останній вірш циклу, написане вже після остаточного розриву відносин, говорить про тугу по матері, по материнській ласці, доброті, участі. Рано осиротіла Марина Цвєтаєва шукала в Парнок ще й заміну померлої матері.

* У они дні ти мені була як мати,
* Я в ночі тебе могла покликати,
* Світло гарячковий, світло безсонний,
* Світло очей моїх в ночі они.
* Благодатна, вспомяні,
* Незакатние они дні,
* Материнські і дочірні,
* Незакатние, невечірній.
* Не бентежити тебе прийшла, прощай,
* Тільки сукні поцілую край,
* Та погляну тобі очима в очі,
* Зацілована в они ночі.
* Буде день – помру – і день – помреш,
* Буде день – зрозумію – і день – зрозумієш …
* І повернеться нам у день прощений
* Безповоротне час воно.
* Книга «Версти».

Цей розрив, а також зустріч і розставання з Осипом Мандельштамом в 1916 році дуже вплинули на Цвєтаєву і на її творчість. У віршах книги «Версти. Випуск »видно вже зовсім інша Цвєтаєва. Змінилася лірична героїня. У ранніх віршах це дівчинка, юна чарівна дівчина, у вишуканому одязі, в багатому оточенні: солом’яний капелюх, шубка, муфта, шаль з турецьких країн, шовкове плаття, коминок, браслет з бірюзи. Переважають слова ряду: гра, витівка, сміх, веселощі, ніжність, невинність. Кольори теж характерні для опису юності, радості, невинності; в основному це світлі, легкі тони: білий, золотистий, синій, блакитний, зелений, дуже багато троянд і рожевого. У «Верст» лірична героїня зовсім інша, вона вільна від зобов’язань та обмежень, переступає загальноприйняті норми віри, сім’ї, побуту. Вона має багато образів: богоотступніца, чернокніжніца, чаклунка, ворожка, циганка, злодійка, каторжанка. Характерні такі слова, як: дороги, версти, вітер, ніч, безсоння, плач. Дія віршів відбувається вже не в кімнатах, а на вулицях, дорогах, за містом, в передмісті. Основними стають темні кольори: сірий, сизий, чорний, синьо – чорний, «кольору ночі», червоний. Для віршів «Верст» характерна велика кількість дієслів, новизна рим і ритмів, звернення до фольклору.

* Коли милим назву – не засумуєш.
* Превеликою Славлячись – поцелуйщіцей.
* Коль по вулиці пливу – баби морщаться:
* Плясовніцею Славлячись, та притворщицей.
* А немилий Хто вийде, та придвинется –
* Подивится весь народ – що за схимниця,
* Філін ухнет – чорний кіт наїжачився,
* Будеш пам’ятати цілий рік – чернокніжніцу.
* Добре, якщо з рушниці влучно ціляться,
* Добре, коли брати вірно діляться,
* Коли сокіл в чоловіки мітить – дівчина …
* Плясовніца тільки я, та свірельніца.
* Якщо ж справляє на дружину – де повойник мій?
* Якщо ж справляє на вдову – де небіжчик мій?
* Коли судженого чекаю – де безсоння?
* Цар-Дівиця живу, беззаконніцей!
* Цикл «Вірші про Москву»

Взимку 1915-1916 років Цвєтаєва, побувавши в Петербурзі, познайомилася з Осипом Мандельштамом. Відразу ж зав’язуються дружні відносини, пізніше переросли в коротку, але високу любов. З січня по червень 1916 Мандельштам часто приїжджає до Москви, у цей же період з’являються його вірші, присвячені Москві і Марину Цвєтаєву, які нерозривно пов’язуються у свідомості поета:

* У різноголосиці дівочого хору
* Всі церкви ніжні співають на голос свій,
* І в дугах кам’яних Успенського собору
* Мені брови ввижаються, високі, дугою.

У цей же час народжуються вірші Цвєтаєвої, присвячені Мандельштама, в тому числі цикл «Вірші про Москву»

* З рук моїх – нерукотворний град
* Прийми, мій дивний, мій прекрасний брат.

Цвєтаєва дуже високо оцінювала поетичний талант Осипа Мандельштама:

* Я знаю: наш дар – неравен.
* Мій голос вперше – тихий.
* Що вам, молодий Державін,
* Мій невихована вірш.

Ця дружба не пройшла для Цвєтаєвої безслідно. Новою для неї була глибина і серйозність філософських роздумів Мандельштама про світ, про історію та культуру. Її поезія стала ширше і глибше. Цвєтаєва говорила, що її поезія не відчувала ніяких літературних впливів, тільки людські. Вона помітно зросла під впливом особистості Мандельштама, відкрила в собі нові глибини. Влітку 1916 року Сергія Ефрона закликали в армію, він повинен був пройти курс у школі прапорщиків. Незважаючи на хворобу, його не звільнили від військової служби. На початку 1917 року Сергій був направлений до Нижнього Новгорода в розподільну школу прапорщиків. Він був відірваний від сім’ї, залишивши вдома маленьку Алю і вагітну Марину






Схожі твори: