Головна Головна -> Твори -> Образ російського народу у віршах Некрасова

Образ російського народу у віршах Некрасова




Питання – риторичне: ліричний герої не чекає на нього відповіді від того, кому він заданий. І сам, переповнений стражданням, він в цю хвилину не в змозі на нього відповісти. Три крапки в кінці вірша позначає, що це питання для багатьох, але відповідь на нього вирішений самою постановкою питання. Звернення з таким питанням до народу висловлює віру поета в те, що народ може здобути свободу, але тільки своїми силами, ніхто його не врятує, якщо він сам себе не врятує. Про це ж говорять і ті вірші, які були написані слідом за «Роздумами біля парадного під’їзду»: «Пісня Еремушке» і «Залізна дорога». У «Залізниці» прямо виражена віра поета у світле майбутнє російського народу:

* Та не бійся за вітчизну люб’язну …
* Виніс досить російський народ,
* Виніс і цю дорогу залізну
* Винесе усе, що вже ні пошле!
* Винесе всі – і широку, ясну
* Грудьми дорогу прокладе собі.

Це – в майбутньому. А в цьому – та ж картина духовного сну народу. Тільки в «Залізниці» вона намальована не в елегійних тонах, як у «Роздумах біля парадного під’їзду», а в сатиричних: «випріг народ коней – і купчина з криком« ура! »По дорозі помчав …»

Питання, яким закінчується вірш «Роздуми біля парадного під’їзду», висловлює віру поета в сили народні. Але поет ще не знає, як вивести народ із стану духовного сну, які колискові пісні треба співати йому, щоб він виріс богатирем. Відповідь на ці запитання міститься у «Пісні Еремушке».

Через усю творчість Некрасова пройшли ці два образи народу: народ, який все винесе і «широку, ясну грудьми дорогу прокладе собі», і народ, задавлений століттями рабства. Коли в російського життя з’являться люди, здатні розбудити народ, у поемі «Кому на Русі жити добре» поет рішуче скаже:

* Хто бачив, як слухає
* Ні ярмом рабства довгого,
* Своїх зайд мандрівників
* Ні шинком самим
* Селянська родина,
* Ще народові російському
* Зрозуміє, що ні роботою,
* Межі не поставлені:
* Ні вічною турботою,
* Перед ним широкий шлях!

Але в цій же поемі Некрасов скаже і про те, що не мандрівники зайди вирішують долю народу: вони тільки допомагають його політичному зростанню. Сам народ збирається з силами і «вчиться бути громадянином». Сам народ висуває зі свого середовища таких, як Яким Оголеною, Єрмил Гирін, Савелій, Агап Петров …

* Встали – небужени,
* Рать піднімається –
* Вийшли – непрохано,
* Незчисленні,
* Жита по зернятку
* Сила в ній позначиться
* Гори наношу!
* Непохитна!

Але це потім, у 70-і роки. А наприкінці 50-х років Некрасов своїм віршем «Роздуми біля парадного під’їзду» закликає перейнятися співчуттям до народу і допомогти йому вийти із стану духовного сну.






Схожі твори: