Головна Головна -> Твори -> Порівняльна характеристика образів Остапа та Андрія за повістю М. В. Гоголя

Порівняльна характеристика образів Остапа та Андрія за повістю М. В. Гоголя




Російськомовний письменник українського походження – народився в Сорочинцях Полтавської губернії. З дитинства майбутнього письменника вражає святкова піднесеність українських традицій, містичність вірувань. Його цікавила історія України, видатні особистості минулого. Ці теми скоро увійдуть у творчість Гоголя: збірник «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1831), «Миргород» (1835). У 20-річному віці Гоголь їде до Петербурга з метою «робити благо», стати корисним для суспільства; був знайомий з Пушкіним, Жуковським, друкувався у відомих журналах Петербурга. Петербурзький період життя вносить в його творчість тему «маленької людини» («Шинель», «Ніс»). У творах виразно звучить сатиричний, гротескно-який обвинувачує голос письменника («Мертві душі», «Ревізор»). Є в історії українського народу могутній і прекрасний період: це – запорозьке козацтво. Про нього написано чимало цікавих творів, і одне з кращих – повість М. В. Гоголя «Тарас Бульба», над якою письменник працював майже десять років. Зображуючи героїчну боротьбу народу за своє національне визволення, автор показує долі героїв у єдності з народним рухом.

Це були найкращі люди в свій час і вірні сини України, міцні духом, багаті розумом і глибоким патріотичним почуттям. Серед вільного суспільства запорожців-богатирів центральне місце в повісті займають образи старого козака Тараса Бульби та двох його синів – Остапа і Андрія, дуже несхожих і зовні, і за своїми характерами. Думаю, що саме цей контраст допомагає Гоголю краще змалювати козацьку дійсність, примусити нас, читачів, задуматися над власним характером і вчинками. Вперше ми зустрічаємося з Остапом та Андрієм на їхній рідній батьківському подвір’ї. Спочатку нас може більше залучати образ Андрія, так як порівняно з суворим Остапом він більш чутливий, ніжний. Навіть мати сильніше шкодує і любить саме його. І ось зі сторінок повісті виникає історія життя кожного, і наше ставлення поступово змінюється. Ми розуміємо, що загальні в братах лише молодість, їх «свіжість, рослость, могутня тілесна краса», яка вразила навіть батька. Сам же Тарас зумів прищепити синам інтерес до козацького життя, виховати в них хоробрість, спритність.

Але ці якості характеру в братах зовсім різні: хоч Андрій і відзначалося з дитинства сміливістю, але вона завжди приводила до біди. У ньому поєдналися завзятість і вдаване мужність: він умів вивертатися, хитрувати, навіть благати пощади. Зовсім інший – Остап, який ще з юності вирізнявся ясним розумом і міцною волею. Чесний і хоробрий, він постає перед нами відмінним товаришем: «Він був добрий настільки, наскільки можна було бути з таким характером і в тодішній час». Як тільки юнаки потрапляють у Запорізькій Січ, відразу ж набувають добру репутацію у козаків: обидва спритні, обидва сміливі, воїни. Але і тут їх хоробрість не однакова: Остап – спокійний і завжди впевнений у собі; за розумну хоробрість козаки цінують його і недарма вибирають ШАЛАШНИЙ отаманом після загибелі Бородатого. А ось хоробрість Андрія виявляється нездравомислящей і безцільної; він мало замислюється над тим, за що кидається в бій.

Остап твердо знає, заради чого він живе, веде боротьбу; його переповнює безмежна любов до рідної землі і товаришам, ненависть до ворогів і прагнення захищати Вітчизну. Ось що робить Остапа справжнім героєм! У Андрія ж ні щирої любові до батьківщини і друзям, і тому сліпа любов до дочки ворога швидко перетворює його в зрадника. Він забуває святі почуття вірності вітчизні і суспільству: «А що мені батько, товариші, вітчизна! … Немає в мене нікого! ». І ось стоїть він, боягузливий, нікчемний, перед судом свого батька. Ганебної було його життя, ганебна і його смерть …

Ми бачимо Остапа в останньому жаркому бій, після якого він потрапляє в полон. Терплячи нелюдські страждання, він навіть не простогнав; гідною і величної була його смерть.

Прочитавши повість, я замислився над тим, як власні ідеали і цілі людини відображаються на його долі. Перед нами два брата, сина одних батьків, однієї землі. Але наскільки вони різні, бо різні у них святині! Ми переконуємося, що лише щира любов до вітчизни, чесне служіння їй звеличує людину, а підступність і легкодухість робить його нікчемним. Я впевнений, що, як і мене, кожного читача захоплює образ Остапа, заряджає прагненням бути схожим на нього. Андрій же, крім відрази, нічого в серці не викликає, і ми розуміємо, що він – лише принизливе виключення з численної армії українських синів – захисників нашої України.






Схожі твори: