Головна Головна -> Твори -> Чого навчають нас герої оповідань Д. Лондона (2 варіант)

Чого навчають нас герої оповідань Д. Лондона (2 варіант)




Навряд чи можна згадати більш популярного закордонного письменника, як Джек Лондон, якого А. В. Луначарський назвав великим письменником Америки. Виходець з народу, він почерпнув зі свого оточення все найкраще. … Я відправився в Клондайк за золотом. До кінця року почалася цинга, і я змушений був виїхати. У Клондайку я знайшов себе. Там всі мовчать. Усі думають. Там у нас виробляється правильний погляд на життя. Сформувалося і мій світогляд , – писав про себе Джек Лондон. В основі його світогляду лежить глибока віра в людину, в його сили, його можливості, тому твори письменника пройняті духом боротьби за справедливість, за життя.

Сила і слабкість людини, його справжні якості найбільш яскраво виявляються в складних життєвих ситуаціях. Тому у своїх оповіданнях Джек Лондон рідко характеризує своїх героїв. Він змушує їх саморозкриваються, проявляючи мужність і завзятість у боротьбі із силами природи, роблячи вибір між добром і злом.

Так, наприклад, вже самий початок оповідання Любов до життя багато чого говорить нам про героїв твору. До річки, накульгуючи, спускаються два подорожнього. Обидва вони втомилися і вибилися з сил, їхні обличчя висловлюють терплячу покірність – слід довгих поневірянь. Вони починають переправлятися через річку, раптом один подорожній посковзнувся на гладенькому валуні й ледве не впав, але втримався на ногах, голосно зойкнувши від болю. Другий все так само йшов вперед, навіть не озираючись. Мабуть, вони давно в дорозі, разом долали труднощі, але Біл не замислюючись кинув свого товариша гинути одного, без зброї, води і їжі. А той ніяк не міг повірити в зраду. Насилу пробирався він вперед, переконуючи себе в тому, що Білл, звичайно, чекає його біля криївки. Він повинен був так думати, інакше не мало ніякого сенсу боротися далі, – залишалося тільки лягти на землю і померти. Ми бачимо, що з кожним днем герою оповідання все важче пересуватися, знаходити собі їжу, що їм все сильніше опановує почуття безвиході. Але людина продовжує повзти по мокрому моху, незважаючи на те що одяг його промокла, а тіло змерзли; він продовжує боротьбу за життя, боячись загинути від нестерпного голоду. Але далі виявляється, що його підстерігає ще більша небезпека: померти насильницькою смертю, перш ніж останнє прагнення зберегти життя затихне в ньому від голоду. Кругом були вовки, які в будь-яку хвилину могли напасти і вбити. Але герой оповідання – справжній чоловік. Він знайшов у собі сили перемогти і холод, і голод, і страх, зважився ла єдиноборство з вовком. Він також знайшов у собі сили розлучитися із золотом, заради якого ризикував життям, тому що в боротьбі за життя на перше місце виступають справжні цінності. Він не зрадив би, не залишив би в біді пораненого друга. Автор не називає свого головного героя на ім’я, тому що так має надходити Людина. До останнього подиху зберігаючи гідність, мужність, любов і прагнення до життя.

Хіба можна встояти перед вихідної від твору силою, стійкістю людського характеру, так майстерно зображених письменником.

Творчість Джека Лондона і сьогодні викликає жвавий інтерес у читачів, завдяки силі духу, стійкості героїв, тієї енергії, якою наповнив їх автор. Мужність героїв його оповідань бере початок у народних уявленнях про людську гідність. Герої його творів вчать нас глибокій вірі в невичерпність сил людини, любові до життя, наполегливості, які допомагають долати труднощі, виживати в жорстоких умовах і виходити переможцем з будь-яких життєвих ситуацій.






Схожі твори: