Головна Головна -> Твори -> Хвороба розуму і серця фатальна (за поемою Паломництво Чайльд-Гарольда)

Хвороба розуму і серця фатальна (за поемою Паломництво Чайльд-Гарольда)




Творчість видатного англійського поета Джорджа Гордона Байрона нерозривно пов’язано з епохою романтизму в історії світової літератури. Він належав до тих письменників, чиї твори були наповнені пафосом свободи, ненавистю до гнобителів, вірою в торжество справедливості. Однак романтики того часу ще не мали перед собою чіткої мети і не бачили шляхів здійснення своїх ідеалів.

Ці характерні особливості письменника-романтика найбільш повно відбилися в просякнуту тонким ліризмом і рішучим закликом до боротьби поемі Паломництво Чайльд-Гарольда, героєм якої став молодий чоловік із знатної родини, втомлений від веселого і безтурботного проведення часу. Розчарувавшись у своїй порожній життя, він відправляється в подорож по далеким, незнайомим краях. Зустрічі з новими людьми, з іншого обстановкою, з іншої середовищем; усвідомлення глобальних проблем людства, величі духу народів допомагають йому звільнитися від гнітючої туги і розчарування. У вигляді Гарольда простежуються риси самого автора, а його мандрівки повторюють маршрут Байрона, проте поет навмисно відокремлює свого героя від себе і навіть надає їй риси багатьох сучасників з добре знайомого йому суспільства.

Незважаючи на те що, здавалося б, центральною фігурою поеми є Чайльд-Гарольд, основне місце відведено не йому, а тим подіям, свідком яких він стає, а також роздумів про ці події. На перший план поступово виводяться борються народи різних країн.

У першій пісні ми бачимо яскраву картину навали наполеонівських військ на Піренейський півострів. При цьому автор усіма своїми думками знаходиться на боці іспанців, відважно борються із загарбниками. За його тверде переконання, боротьба іспанського народу важлива не тільки для самої Іспанії, – вона може надихнути інші народи:

Але чекають поневолені народи,

Чи досягне Іспанія свободи,

Щоб за нею повстали більше країн.

Поет із захопленням розповідає про героїчні подвиги партизанів, учасників народного ополчення, підкреслюючи їх позитивні риси: волелюбність, патріотизм, рішучість, відвагу і мужність.

Тему бореться народу автор продовжує і в другій пісні, де перед нами постає поневолена Албанія, яка перебуває під ярмом Туреччини. Виступаючи проти гнобителів, Байрон також висловлює відкрите презирство зрадникам народу, які стали намісниками турецького султана, боязкими виконавцями його волі. Таким зрадникам батьківщини поет протиставляє простих волелюбних албанців, які свято зберігають пам’ять про народного героя Іскандер, лякає турецьку рать. У цій пам’яті – віра в те, що народ не примириться з деспотизмом феодалів і турецьким ігом, підніметься на активну боротьбу і обов’язково переможе в ній.

Далі герой потрапляє до Греції. І тут, на противагу колишньому величі цієї країни, ми бачимо її принижене становище. З болем дивиться автор, як страждає великий у минулому народ, як

… Під батогами турецькими змирившись,

Простяглася Греція, затоптана в бруд.

У голосі поета звучить нестримний гнів, що відноситься до нащадків прекрасної Еллади, смиренно підкорилися рабства. Однак на зміну цьому гніву приходить надія на те, що ще жива в народі колишня сила неприборкану вольності. І саме до цієї сили волає Байрон: Про Греція! Повстань ж на боротьбу!

Головну ідею твору і всього своєї творчості – ідею прагнення людей до свободи – автор проводить через всі пісні. Ця ідея звучить у пристрасному, схвильованому описі що відбуваються в світі, в розповідях про самовіддану боротьбу іспанців проти наполеонівських загарбників, про страждання греків і албанців, які потрапили під ярмо турецьких яничар, про славні подвиги італійських патріотів. Цією ж ідеєю наповнені й останні сцени:

Чудовиська, що фортеці громлять,

Руйнуємо стіни вікові –

Левіафани бойових армад,

Якими хочуть царі земні

Свій нав’язати закон твоєї стихії, –

Що всі вони! Лише буря зареве,

Розтанувши, точно пластівці снігові,

Вони безслідно гинуть в безодні вод …

В образі розбурханого моря автор втілює нескорений, могутній народ, який підніметься на боротьбу і скине ненависного ворога.

Таким чином, у поемі Паломництво Чайльд-Гарольда відбилася трагедія душі самого поета, що усвідомив страждання поневолених народів, який побачив перспективи розвитку сучасних йому подій і закликав маси піднятися на боротьбу. Але він тоді був майже самотній у своїх прагненнях, і самотужки йому не дано було змінити світ.






Схожі твори: