Головна Головна -> Твори -> Дух високий, могутній, але дух заперечення, гордості й презирства … (За творами Дж. Г. Байрона)

Дух високий, могутній, але дух заперечення, гордості й презирства … (За творами Дж. Г. Байрона)




Поети-романтики володіли унікальною здатністю виражати в своїх творах власне я, відстоюючи свободу самовираження. Вони дотримувалися девізу: Поет – це поезія, поезія – правда. У своїй творчості, в своїх героїв поети-романтики відображали самих себе, свої прагнення, свої почуття, своє світовідчуття – свою власну долю. Найбільш яскраво ця риса втілилася у творах англійського поета Дж. Г. Байрона.

Байрон вів дуже активне життя і до того ж володів винятковою здатністю мислити історично. Дій-дій, – говорив він, відчуваючи себе людиною переломної епохи і шкодуючи, що народився надто пізно, щоб взяти участь у революційних подіях кінця XVIII століття. Він гаряче співчував лих англійських робітників і ремісників, приречених на безробіття та злидні. Волелюбні, наповнені протестом твори і герої-бунтівники, ворогуючі з суспільством і переступає всі його закони, зміцнили за Байроном славу поета-бунтаря.

Будучи змушеним вигнанцем своєї батьківщини, поет гостро відчував свою самотність. Саме це почуття звучить в його поемах Паломництво Чайльд-Гарольда, Шильонський в’язень і багатьох інших. Проте відчай і туга постійно долалися стоїчним мужністю Байрона. Так само, як сам автор, його герої сміливо йдуть назустріч смерті, кидають виклик ворожим силам землі й неба. Їх гордий дух, спрагу волі не здатні зламати ніякі перешкоди. Так, старець, укладений у кайдани, зруйнований в’язницею, не здається своєї долі і до останнього прагне підтримати своїх товаришів

Дихаючи турботою однієї,

Щоб їм не дати впасти душею.

Поет передчував невідворотність історичних змін, прийдешніх потрясінь і переворотів. Його душевний стан виражалося і в образах, які він обирав для зображення історичних подій: бурхливий океан, грозові розряди, пориви урагану. У його поемі Паломництво Чайльд-Гарольда Французька революція уподібнене всепоглинаючому пожежі

І світ таким запалахкотіло вогнем,

Що королівства, рушась, гинули в ньому.

Байрон навіть свої твори порівнював з уславленими, великими битвами:

Моїй Москвою буде Дон Жуан,

Як Лейпцигом, мабуть, був Фальери,

А Каїн – це просто Мон-Сен-Жан …

Через усю творчість поета проходить елемент ототожнення себе і своїх героїв; поетичного слова та грози, блискавки, бурі; своїх думок і караючого меча. Його персонажі такі ж бунтарі, спраглі активної діяльності, яскравого життя, як і сам автор. Вони завжди кличуть до бою. Приватні настрої і почуття поета тісно переплітаються з почуттями його героїв, а їх долі відображають не тільки долю автора, а й долю всього народу. Образи, створені Байроном, неймовірно близькі йому, вони немов є втіленням його другого я. Так, і в’язень Шільона, і Чайльд-Гарольд у своїй самотності, на тлі бурхливих хвиль, уособлюють ідею Людини, високого і могутнього людського духу. У відчуженості Гарольда від світської суєти і корисливих розрахунків, у його добровільному вигнанні відчувається характер самого автора. Можна сміливо стверджувати, що справжній герой твору не Гарольд, а саме Байрон. Його образ постає перед нами як образ шукача, чуйного до всього навколишнього, до всіх протиріч і несправедливості. Поет проникає в душевний світ своїх героїв, показуючи почуття і пристрасті, що визначають їх характери і долі. А поневіряння Чайльд-Гарольда повторюють маршрути самого автора. Байрон описує країни, в яких побував, що живуть там людей, їх звичаї, звичаї – все, що зустрів на своєму шляху. І тут же виступає зі сміливою критикою політичних подій і претензій правителів. Він відображає трагічне становище іспанського народу і в той же час захоплюється мужністю патріотів-партизанів, їх готовністю йти на жертви: Народ-невільник став за вільність у бій. При цьому відвагу народу поет протиставляє боягузтво правлячих класів.

Байрон з тривогою дивився на майбутнє Європи, відданої у владу Священного Союзу. Земля удобрена кров’ю убитих,

Але світ на найстрашнішому з полів

З перемогою отримав лише нових королів.

Поет не боявся у своїй оцінці протистояти думці суспільства, яке славило перемогу, не розуміючи реального стану справ. Він бачив лише заміну одного тирана іншим і рішуче заявляв про це. Такі настрої і забезпечили поетові долю вигнанця, долю знедоленого, такого ж, як і герої його творів. Але він знову і знову продовжував кликати людей на боротьбу. Він відмовлявся визнавати поразку людини перед жорстокою долею, закликав до опору, до дії. У цьому весь Байрон, весь його великий дух – дух заперечення, гордості й презирства. До кінця своїх днів він був нерозривно пов’язаний з поезією, а його творчість – з постійною боротьбою.






Схожі твори: