Головна Головна -> Твори -> Поет-вигнанець Данте Аліг’єрі

Поет-вигнанець Данте Аліг’єрі




У творчості великого італійського поета Данте Аліг’єрі, якого критики справедливо називали колосальною фігурою, останнім поетом середньовіччя і разом з тим першим поетом нового часу, повною мірою відбилася його власна складна і суперечлива доля. Зберіг в своєму світогляді багато рис середньовічних уявлень, він разом з тим ніс світу свіже гуманістичне бачення навколишньої дійсності. У цій боротьбі між старим і новим у Данте брало гору нове, у чому й полягає велич поета.

З ранніх років життєвий шлях письменника визначали три напрямки, нерідко пов’язані між собою: любов до Беатріче, активну участь у політичній боротьбі і відданість поетичній творчості. Данте дуже рано долучився до політики, присвятивши їй майже все своє життя. Він був одним з провідних діячів партії білих гвельфів – партії міського дворянства. Після їхньої поразки, в 1302 році, Данте був вигнаний з Флоренції і заочно засуджений до спалення у разі самовільного повернення. Всю решту життя він провів у постійних мандрах по Італії, знаходячи притулок у своїх однодумців. У 1315 році поет був вдруге засуджений до страти. Однак навіть у цій важкій ситуації Данте не склав зброї, не втратив твердості духу. Навпаки, саме в роки вигнання він впевнено став говорити від імені всього людства, яке хотів бачити живуть в справедливій і щасливому світі, де буде покінчено з безправ’ям, коли одні правлять, а інші страждають.

Міжусобна боротьба у Флоренції і війни між італійськими містами, інтриги папської курії, падіння морального авторитету церкви, особистий досвід вигнанця, усвідомлення єдності італійської нації – все це призвело до того, що Данте поклав надії на германського імператора Генріха VII, в якому бачив миротворця, спадкоємця Римської імперії, здатного відродити Італію.

У наукових трактатах, створених у вигнанні: Бенкет, Про народне красномовство, Про монархії, міститься чимало нових, передових думок. У Бенкет він закликає навіть малоосвічених людей з народу долучитися до наукових знань. Ця думка підсилюється ще більше в трактаті Про народне красномовство, де автор стверджує право народного італійської мови стати мовою науки і літератури. Третій твір – Про монархії, з-за своїх прогресивних настроїв, було занесено до списку книг, заборонених Ватиканом. У цьому трактаті поет виступає зі сміливим протестом проти претензій церкви на політичну владу. Разом з тим він висловлює свою мрію про припинення воєн. Тут автор захищає ідеал всесвітньої монархії як держави, яка повинна забезпечити земне благополуччя людей. Цей твір викликав чимало суперечок і збурень: його звинувачували і в утопізмі, і в поверненні до середньовіччя. І дійсно, трактат, як і вся творчість поета і саме його світогляд, досить суперечливий.

Данте важко переживав смерть Генріха VII, оскільки вони означали крах усіх його сподівань. Однак і цей духовний криза поет зумів подолати, створивши у вигнанні своє самий геніальний твір – Божественну комедію. Мета створення якої сам поет визначив так: Мета цього твору – вирвати всіх живих з пазурів нещастя і повести їх до щастя. Образи поеми глибоко символічні. Наприклад, темний ліс, в якому заблукав автор, відображає його внутрішні коливання, і в той же час – анархію, яка панувала в Італії. Скалисте ущелина – символ того місця, де перебуває багатостраждальне людство. Світла, зелена верхівка гори – царство справедливості, до якого прагне Данте. Але на шляху до цієї мети стоять три основні перепони: пантера – брехня і зрада; лев – гординя, жадоба влади, насильство; вовчиця – егоїзм і власництва. Подолати ці прейятствія людям допомагають наука, щира любов один до одного в поєднанні з божественною благодаттю. У той же час поема містить в собі натяки на реальну дійсність. Пекло у творі є величезною політичною в’язницею, в основному населеною ворогами самого автора. Він не побоявся помістити туди і трьох римських пап, які, згідно з церковними навчань, безгрішні. Справжній патріот і громадянин, Данте був нещадний до тих, хто ставився з байдужістю до долі батьківщини і зраджував її інтереси. Для поета не існує більш страшного гріха, ніж зрада монарха, який повинен бути втіленням батьківщини.

Божественна комедія, як і всі твори Данте, наповнена духом боротьби, вона одночасно є і політичним памфлетом і філософським твором, в якому порушені загальнолюдські проблеми.

Політична активність Данте Аліг’єрі, його стурбованість долею рідної країни, розуміння перспектив розвитку суспільства зробили поета видною політичною фігурою. Його передові устремління, незважаючи на те що через них він був вигнаний і засуджений до страти, продовжували жити в його душі і надихати на нові і нові творіння. Не маючи можливості самому продовжувати активну боротьбу, Данте боровся словом, звертався до народу за допомогою своїх безсмертних творів.






Схожі твори: