Головна Головна -> Твори -> А. П. Чехов майстер малого жанру

А. П. Чехов майстер малого жанру




Твір з розповідей Чехова. А. П. Чехов по праву вважається майстром малого жанру – короткого оповідання, новели мініатюри. Як ніхто інший, він уміє вкласти в мінімум тексту максимум інформації і моральний урок для своїх читачів. Так як у невеликому за обсягом оповіданні неможливі розлогі описи, портретні характеристики і внутрішні монологи, то на перший план у його творах виступає план художня деталь. Саме деталі несуть у Чехова величезне смислове навантаження: буквально одна риса в зовнішності або поведінці героя може сказати нам все про людину. За окремої деталі письменник відтворює ціле. Розглянемо роль художньої деталі в оповіданні «Смерть чиновника». Його головний герой – Дрібний чиновник Червяков. У театрі, випадково чхнув, він оббризкав лисину генерала Бризжалова. Це так вразило Червякова, благоговевший і одночасно трясшегося від страху перед високим чином, що він кілька разів підходив вибачатися перед Бризжалова. Той спочатку прихильно приймав вибачення Червякова, але в підсумку, доведений до нестями його настирливістю, вигнав чиновника геть. Червяков думає, що його кар’єрі кінець, приходить додому і вмирає. Його вбиває страх перед вищим чином. Одна деталь в останній фразі оповідання дає нам повну характеристику героя: «Прийшовши машинально додому, не знімаючи віцмундира, він ліг на диван і … помер». Автор зауважує, що герой помирає, не знявши віцмундира: ця чиновницька уніформа наче приросла до нього. Одним штрихом до портрета свого героя геніальному письменнику вдається викрити рабську психологію, пристрасть до плазування перед вищим чином.

В оповіданні «Дама з собачкою»Деталь образно демонструє нам зміни в стані головної героїні, Анни Сергіївни. Вона приїхала до Ялти, будучи не в змозі більше переносити обстановку свого будинку і суспільства чоловіка – людини, яку вона не любила і не поважала. Там вона познайомилася з Гуровим, якого вона сприймала як людину з іншої, кращого життя. Символом того світу, звідки намагається бігти героїня, є лорнетка. Не випадково перед тим, як полюбити Гурова, Ганна Сергіївна втрачає її: вона готова змінити своє життя, це початок спроби її «втечі» від чоловіка – «лакея», від безпросвітної тужливої життя у провінційному місті. Але пізніше в театрі міста С. Дмитро Гуров побачив її знову з «вульгарної лорнетка» в руках: її спроба «втечі» не вдалася.

Характер Бєлікова, «Людини у футлярі», повністю визначається тими предметами, якими він себе оточив: всі речі в нього були упаковані в чохлах і футлярчик. Він і сам прагнув оточити себе «оболонкою», «футляром», щоб захиститися від всього невідомого, нового і невизначеного, що приховувала в собі життя. Бєліков все життя чогось то побоювався, його лякала саме життя, і щасливим він став тільки після смерті: він потрапив у футляр, з якого йому більше ніколи не треба буде виходити. Віцмундирі Червякова, лорнетка Анни Сергіївни, парасолька і калоші Бєлікова говорять нам про характери та психологічному стані героїв оповідань Чехова точніше і образніше, ніж цього можна було досягти за допомогою розлогих описів їхньої поведінки, зовнішності і способу мислення.

У драматургії Чехова, так само як і в оповіданнях, немає жодної «зайвої» деталі, хоча його п’єси і здаються на перший погляд дивними, перевантаженими дрібницями. Будь-яка репліка, авторська ремарка, крім прямого значення, служить для створення загального підтексту. Наприклад, героїня п’єси «Три сестри» Наташа вперше з’являється на сцені у червоній сукні з зеленим паском. Ця деталь свідчить про повну відсутність смаку і одночасно про душевні якості героїні. Величезну смислове навантаження деталі несуть і в п’єсі «Вишневий сад». Звук розірваної струни якраз перед продажем вишневого саду, стукіт сокир в кінці п’єси важливі як для розкриття характерів персонажів, так і для розвитку дії п’єси. Чехов, Великий художник слова, геніальний письменник і драматург, вважав, що якщо в п’єсі в першій дії на сцені висить рушниця, то в останній дії воно обов’язково має вистрілити.






Схожі твори: