Головна Головна -> Твори -> Твір за повістю Солженіцина «Один день Івана Денисовича»

Твір за повістю Солженіцина «Один день Івана Денисовича»




Твори Олександра Солженіцина дуже тривалий період часу було заборонено. І ось, нарешті, всі його праці по праву зайняли своє місце в хроніці російської белетристиці радянського етапу. А. Солженіцин з’явився на світ взимку, в грудні 1918 року. Після навчання в загальноосвітній школі Солженіцин закінчує в Ростові-на-Дону університетський фізико-математичний факультет. Поряд з цим зараховується на заочне відділення в Московський інститут філософії та белетристики. Не закінчивши двох заключних курсів, відправляється на війну. На фронті з сорок другого за сорок п’ятого розпоряджається батареєю. Був удостоєний орденами і нагороджений медалями. У лютому 1945 року в присвоєному чині капітана Солженіцин був узятий під варту за наявну в листуванні критичної інформації на адресу Сталіна. Солженіцина посадили на цілих вісім років. Потім він перебував у Казахстані. Але з лютого п’ятдесят сьомого року був реабілітований.

У шістдесят другому році Солженіцин написав твір «Один день Івана Денисовича», після якого його прийняли до Спілки письменників. У 1970 році Солженіцина удостоїли Нобелівської премії з белетристиці. У сімдесят четвертому році в світ вийшов самий перший том «Архіпелаг ГУЛАГ». Після цього Солженіцин був насильно виселений на Захід. Така важка життєва стезя белетриста. Чим приваблює літературна творчість Солженіцина? Чесністю, переживанням за події, що, проникливістю.

Твір «Один день Івана Денисовича»Було замислене письменником на громадських роботах у Екібастузського спеціальному таборі. Сам Олександр Солженіцин називав це творіння розповіддю. А повістю його запропонували наректи в «Новом мире». Постать Івана Денисовича сформувалася з пересічного Шухова, який боровся з письменником на фронті, спільного досвіду в’язнів та індивідуального досвіду письменника в особливому таборі робочим по кам’яній кладці. Цей твір був удостоєний Нобелівської премії. Олександр Ісаєвич годину за годиною розповідає про один з днів арештованого, від пробудження до відбою. І там трудяться, сплять, харчуються, лаються і примиряються, змагаються, підсміюються. З перших сторінок письменник переміщує читачів спільно з Шуховим в їдальню, барак, медпункт. Читачі відчувають існування в’язня зсередини. У цьому місці інша мірка цінності речей і відносин.

Вісім років таборів навчили Шухова бути чуйним до будь-якої дрібниці, оскільки від цього залежить життя заарештованого. У той момент, коли ми прочитуємо в кінці твору, що Шухов лягав спати «цілком задоволений», це дає нам відчуття співчуття. Інші герої повісті, подолавши одну долю з Іваном Денисовичем, виникають у повісті непримітно. До походу на фронт Шухов трудився в колгоспі, утримував свою родину. Після того, як його поранило, він не став звертатися до медчастини, а повернувся в стрій. Потім, після взяття в полон, зумів втекти від супротивника, пробрався до своїх. Тут його і засудили за зраду: мовляв, доручення німців виконував. Якщо не підписав би вирок з цим формулюванням, тоді він був би розстріляний. Отриманий досвід виявився для Шухова корисним. Він дотримувався табірного режиму, схилявся перед наглядачем, не сперечався з конвойним. Однак при цьому він слабо жертвував своєю гординею, совістю і честю.

Шухова приходить на допомогу його життєва мудрість, хитрість і знання цінності життя. У таборі відкривається значимість найпростіших складових дрібниць життя: їжі, одягу, даху над головою. Новоявленим башмакам Івана Денисовича віддано значну роз’яснення. Грунтовно розповідається про тютюн, і про кашу. Їжу, письменник змальовує детально. Додаткова пайка хліба це не тільки підмога, а й знаряддя самостійності від начальників. Поки ти не голодний сили поки є для праці – і думки не буде про те, щоб принижуватися і виклянчувати.

У Творця Шутов не вірує. Він покладається на себе, на свою роботу, на товаришів по бригаді. Шухов в курсі, як треба ставитися до інструменту і до роботи. Він дуже потрібний в рідній селі. Отримуючи послання від дружини, Шухов хвилюється, як там з косовицею. У Шухов таяться душевне ставлення до людей, добросердя, участь. І натомість він отримує те ж. Твір О. Солженіцина має пізнавальний сенс і в сьогоднішній час. Вона вражає нещадністю і відкритістю своєї істини.






Схожі твори: