Головна Головна -> Твори -> Аналіз твору Блоку «На полі Куликовому» і «Росія»

Аналіз твору Блоку «На полі Куликовому» і «Росія»




Значний інтерес представляє твір «На полі Куликовому» (невеликий цикл із п’яти віршів, включений у відділ «Батьківщина»). Ми знайдемо тут і зображення російської природи, і спогади про героїчне минуле Росії, і передчуття майбутніх змін. Порушено у вірші і гостре питання, особливо питання, що мучило Блоку у той час, – це питання про взаємовідносини народу та інтелігенції. Очікування важливих подій, які мають змінити долю Росії, Блок пов’язував зі спогадами, про Мамаєвому побоїще. Він вважав, що Куликовська битва належить до «символічним подій російської історії», яким «судилося повернення».

Звільнення російського народу від іноземного ярма, великі зміни в житті Росії, захист європейської цивілізації – таке значення Куликовської битви. Блок використовував символіку Куликовської битви у своїх роздумах про сучасне становище Росії і про її майбутнє. Наближається революцію він зблизив зі звільненням від «татарського ярма» царизму. Другим планом циклу «На полі Куликовому» є проблема народу та інтелігенції. Блок уподібнює стан Дмитра Донського «десяткам мільйонів народу», а орда Мамая – це «кілька сотень тисяч» інтелігенції, яка не вміє знайти шляхи до народу. У нетривалої тиші з’являються зловісні ознаки швидкого зіткнення двох цих станів. (Див. статті «Народ і інтелігенція», 5, 323).

Кровний зв’язок поета з рідною країною розкривається переконливо у вірші «Росія»! Колись Гоголь (а до його образам Блок звертався дуже часто) порівнював Русь з жвавій, необгонімая трійкою, постійно мчащейся вперед. Нам вже зустрічався образ Русі «з каламутним поглядом чаклуна» («Русь», 1906). Дослідники творчості Блоку цілком обгрунтовано стверджують, що образ чаклуна в цьому і в інших творах Блоку з’явився під безпосереднім впливом повісті М. В. Гоголя «Страшна помста» (чаклун приспав і погубив пані Катерину). Злі сили, що зачарувала Росію, втілює хижий шуліка, який кружляє над сонною країною («Коршун», 1916). Образ безжального хижака трансформується і конкретизується в поемі «Відплата». Чарівник, чаклун з совиними крилами – це обер-прокурор Синоду Побєдоносцев, натхненник реакційної політики, який зіграв настільки згубну роль у житті Росії.

* У ті роки далекі, глухі,
* У серцях панували сон і імла:
* Побєдоносцев над Росією
* Простяг совині крила,
* І не було ні дня, ні ночі,
* А тільки – тінь величезних крил;
* Він дивним колом окреслив
* Росію, заглянувши їй в очі
* Скляним поглядом чаклуна …

Повернемося до поставленого раніше питання: «Якою ж буде доля Росії? Чи переможе її чарівник? »Делок з упевненістю стверджує:« Не пропадеш, не згинеш ти ». Який би чарівник не намагався погубити Росію, йому це не вдасться. Додасться ще одна турбота, додасться ще одна сльоза, але Росія залишиться все такою ж («А ти все та ж …»). Поет вірить у життєві сили своєї країни. Блок пише далі: «І хрест свій дбайливо несу …» Фразеологічний зворот «нести свій хрест» означає виконувати важкі (обов’язки, витримувати важкі випробування. Звертаючись до цього образу, Блок підкреслює свою любов до Батьківщини і готовність заради неї терпіти будь-які негаразди і труднощі:

* І неможливе можливо,
* Дорога довга легка,
* Коли блисне в дали дорожньої
* Миттєвий погляд з-під хустки,
* Коли дзвенить тугою острожної
* Глуха пісня візника!

Поет відчуває прилив сил, енергії, бажання працювати (йти своєю дорогою). Рідна сторона зцілює його душу своїм «лікуючим простором». Зв’язок з рідною країною і своїм народом робить «і неможливе можливим» -, полегшує важкий життєвий шлях. Жебрачка, багатостраждальна Росія постійно викликала у Блоку щемливе почуття туги і болю. Разом з тим у нього було передчуття будь-го неминучих змін. Поет бачив приховані, дрімаючі сили Росії і вірив, що вона буде рухатися вперед, як гоголівська необгонімая трійки. У першій публікації вірша «Росія» (журнал «Нове слово») були наступні строфи:

* Твої болотисті топи
* Оманливі, як ти сама:
* Там вугілля кам’яного копальні,
* Там дорогоцінних каменів тьма!
* Обіцяєш ти гори золоті,
* Ти дражниш дивним мороком надр,
* Росія, злиденна Росія,
* Обітований край твій щедрий!

Ця частина вірші зі зміненою останньої рядком з’явилася в записній книжці Блоку ще в 1908 році. Приховані під оманливими болотними топямі дорогоцінні багатства Росії були для Блоку символом могутніх духовних сил російського народу, пригніченого і «приспаного». Думки про рух Росії по шляху прогресу знайшли відображення у вірші «Нова Америка». Тут, як і в написаних раніше віршах, Росія постає як «фатальна, рідна країна» з її страшними просторами, нескінченної широчінню, дикої метелицею, пустирями і гнучким під вітром кущами. Є також і звернення до історичного минулого – згадка про варягів і половців, про татар і турків. Як і раніше, Росія для Блока – це наречена, «під московським хустинкою кольоровим» (пор. раніше «плат візерунковий», «в кольоровому хустці» тощо), поет бачить її «запалали щоки». Неодноразово оспівані Блоком прикмети старої Росії: злиденній, дикої, богомільний – сприймаються в «Новій Америці» як той туман, який закриває від нас ледь просвічуючий новий обличчя країни («Свято радісний, свято великий, та зірка з-за хмар не видно») . І крізь те убоге, богомольні, що вважалося споконвічно російським, поет зумів побачити «запалали щоки» красуні-нареченої і розчути «шепотлівие тихі промови». Блок мріє про розвиток промисловості Росії, про використання багатих земних надр:

* А вже там, за річкою повноводною,
* Де пригнулись до річки ковили,
* Тягне гаром горючої, вільної,
* Чути Гуди в далекій дали …
* Ні, не в’ються там за вітром чуби,
* Чи не рясніють в степах бунчуки …






Схожі твори: