Головна Головна -> Твори -> «Думка народна» і «Думка сімейна» у романах Толстого

«Думка народна» і «Думка сімейна» у романах Толстого




Твір на тему «Думка сімейна» в романі Толстого «Анна Кареніна». «Анна Кареніна» Толстого (у першому своєму варіанті-задумі мала бути лише розгорнутим розповіддю про долю «пропащою» жінки з вищої середовища. Однак чим далі просувалася робота Толстого над романом, тим більш широкими ставали його рамки, як це завжди бувало в у письменника, коли він починав конкретно здійснювати свій літературний задум, у своїй остаточній редакції Анна Кареніна» перетворилася на роман з дуже широким і поглибленим охопленням дійових осіб і подій, вмістивши в собі і вибравши цілі уривки з російського життя.

Головною героїнею все одне залишалася Ганна – трагедія життя цієї молодої, енергійної, неординарною жінки з вищого світу, яка зробила спроби піти тим прямим шляхом, який підказувала їй її відверта, чесна натура, і яка через те загинула (наважилася на самогубство) у пастці жорстокою і лицемірної світської умовності з її брехливою мораллю. Чоловік Ганни – Каренін – натура черства, подібний канцелярської машині (живої душі в нього навіть не відчувається; тим більше немає такого «таланту до любові», яким щедро наділена Ганна).

Однак і в своїй палкій любові до Вронського Ганна теж не знаходить щастя, адже і в душі Вронського і в його життєвих поглядах немає тієї широти, яка допомогла б Ганні впорається з тими важкими випробуваннями, що їй судила доля, поряд з історією взаємин Анни Кареніної і Вронського у романі представлено й іншу сімейну пару – Льовіна і Кітті. Тут Толстой значною мірою приваблює факти біографії своєї дружини в її ранньої молодості. Особиста доля всіх героїв «Анни Кареніної» (як головних, так і другорядних) показана в тісних зв’язках з епохою 70-х років у Росії минулого століття.

Всі провідне, що хвилювало широкі кола російського суспільства тих часів, знайшло своє відображення у романі: переоформлений поміщицький і селянський побут; образ життя московського і петербурзького вищого чиновництва і аристократії; наукові та філософські проблеми епохи (проекти і дискусії); навіть проблеми мистецтва і політичні події – все це так чи інакше відображено в« Анні Кареніній ». Таким саме чином розширилася тема роману, попередньо задуманого лише як розповідь про долю невірної жінки, хоча тема сімейна і в плані сюжетному, і в плані психологічному залишилася тут провідною.

До того ж, якщо «Війна і мир» за своїм пафосом – це роман, пронизаний взагалі оптимістичним ставленням до життя, то в «Анні Кареніній» переважають вже настрою напруженої тривоги і глибокого внутрішнього сум’яття, яке виявилося і в самій композиції та сюжетної лінії твору, і в деяких інших його «натякають» моментах (сумна експозиція роману – загибель залізничного сторожа на станції під час першої зустрічі Анни з Вронским; нав’язливі галюцинації; похмурі сни-попередження, запалена і загасаюча свічка як алегоричний образ смерті).

Твір на тему: «Думка народна» в романі Л., Г. Толстого «Війна і мир». До ідеї написання найбільшого твору свого життя – роману – епопеї «Війна і мир» Л. Г. Толстой прийшов не відразу, а про повість « Декабристи », де розповідалося про події 1856 року, тобто про епоху повернення з Сибіру героя твору. І Толстой відступив від вже розпочатого: особистість героя, як пояснив письменник в замітці-передмови до роману, відсувалася в його уяві на другий план, а на перше місце виступала сама епоха, яка передувала 1812 році, і, що її підготувала – з її людьми ) молодими і старими, чоловіками та жінками). По першому задумом Толстого домінуючою темою була сімейна, тема миру, а історичні події – лише тлом для неї. Відсутнім було опис Бородінської битви; лише епізодично фігурували Олександр І, Кутузов, Наполеон, причому останнього було спочатку зображено не так негативно, як у завершальному варіанті «Війни і миру».

І лише в міру того, як робота над романом рухалася вперед, він поступово ставав величної епопеєю народних перемог і слави, не втративши, проте, і рис сімейної хроніки, намічених вже в його першій редакції. Творчо вивчаючи і вживаючись у неї,

Толстой зрозумів, якими були провідні рушійні сили у героїчних подіях славлення людьми і подіями часу. Величезна художня щирість Толстого вела його до того творчому осяяння, яке відкрило йому справжню правду життя та історії. І в тій «Війни і миру», яку ми знаємо, найголовніший герой – це російський народ, який захищає рідну землю під вторгнення непереможного до тих пір, увінчаного лаврами Наполеона і його армії. З правдивістю історика і художника-реаліста Толстой показав, що Вітчизняна війна 1812 була війною справедливою.

Обороняючись, росіяни підняли «кийок народної війни, яка карала французів до тих пір, поки навала не буде припинено». Приховане раніше почуття патріотизму піднялося у всіх шарах російського суспільства, оскільки ненависть до ворога в однаковій мірі відчували і купець Ферапонтов, і князь Андрій Волконський, який раніше впадав перед військовим генієм Наполеона. Отже, духовна сила, яку проявив російський народ у Вітчизняній війні 1812 року, – це та сама сила, яка втілилася і в діяльності Кутузова як талановитого російського полководця, і в громадській діяльності аристократа Волконського, і в життєвих перипетіях П’єра Безухова, і у вчинках і прагненнях Наташі Ростової, і ось тут надихаюча «народна думка» зіграє для автора величезну роль, так як вона сильніша за окремі характери і окремі долі героїв твору.

Саме в романі «Війна і мир» повною мірою виявилася народності художнього генія Толстого. Вона втілилася в широті і епічності оповіді, у внутрішньому патріотичному пафосі твору, в утвердженні місця народу як вирішальної історичної рушійної сили; в нищівній критиків блиску лише зовнішнього, офіціозного і лицемірного деяких вищих кіл тодішнього російського суспільства.






Схожі твори: